Олександр Роджерс: Про «забороненому інтернеті» — чому я не демократ

27

Зараз я в черговий раз на прикладах розповім, чому я не демократ.

«Ми тут владу!» Середньостатистичні борцуны з притиском у забороненому інтернеті.
Насправді причина гранично проста: тому що частина людей – клінічні ідіоти. І якщо ніяк законодавчо не обмежувати їх політичні права, то вони неминуче будуть впливати на будь-які прийняті рішення у бік їх погіршення.
Візьмемо простий і банальний приклад – свіжоприйнятий закон №608767-7 «про забезпечення стійкої і безпечної роботи мережі «Інтернет» на території Російської Федерації».
Де в цій назві щось сказано про «заборону інтернету»? Чи може про його «ізоляцію»? Може десь в самому тексті закону це зазначено? Де?
Але величезна кількість хом’яків, не читали закон, посилено волають «все, інтернет заборонили!». Або, як варіант, про його «ізоляцію». Або, як варіант, «тепер буде тотальна цензура».
У мене є залізне правило – якщо я виступаю проти якогось договору або законопроекту, то я зобов’язаний його досконально прочитати. Це питання не тільки підготовленості до суперечки, це ще і питання репутації. Якщо «не читав, але заперечую» – це ганьба. Для фахівця, який поважає себе і/або взагалі людини, що дорожить своїм добрим ім’ям, подібна поведінка неприпустима.
Я виступав проти договору про асоціацію України з ЄС. Тому що наша аналітична команда здолала кілька сотень сторінок тексту англійською, і чітко заявляла, що
а) будуть квоти, що обмежують експорт (причому мізерні квоти);
б) ніякого реального безвиза не буде, тільки туристичний;
в) європейські товари отримають вільний доступ на український ринок, вбиваючи внутрішнього виробника.
І так далі.
Але наші експертні заперечення заглушили крики тисяч безграмотних дебілів «Як не чытав? Чытав!».
Ще я виступав проти видобутку сланцевого газу на Донбасі. Тому що ми створили зведену аналітичну групу з шести осіб, які вивчили майже сімсот сторінок тексту і склали заперечення за чотирма напрямками (кожен у своїй галузі знань):
— порушення суверенітету і національної безпеки;
— юридичні претензії до умов договору;
— економічні претензії до умов договору;
— екологічні ризики застосування фрекінгу.
І все це було зведено у три великі статті, ретельно, детально і максимально аргументовано описують всі наші заперечення.
Хіба вся визжащая російська опозиційна тусовка надала щось, хоча б віддалено нагадує подібний аналіз? Де знамениті «юристи ФБК»? Де список претензій у вигляді «в пункті такому-то написано те-то, це загрожує свободі слова таким чином»? Ні? А чому? Може тому, що ніхто з опозиціонерів його взагалі не читав?
А ви хоча б знаєте, скільки сторінок в цьому законі? Я ось знаю – чотирнадцять. Тому що я прочитав. Чотирнадцять сторінок великим шрифтом російською мовою – це чверть години читання. Занадто складно для имбецилов? Многабуков для имбецилов?
Спасибі, хоч до другого читання, більшість журналістів початок відносно правильно вказувати назву закону. Але не без ганебних винятків.
Традиційно зганьбилися українські блогери та їх передплатники.
Александр Роджерс: О «запрещённом интернете» — почему я не демократ новости,события,общество
Що окремо видає прихильників евромайдана – це патологічна нездатність говорити правду. Навіть у дрібницях. Порівняйте наведені цифри голосування з реальними.
Александр Роджерс: О «запрещённом интернете» — почему я не демократ новости,события,общество
І ось цьому коментаторові з картинки, Кирилу Кірсанову, який навчається на айтішника (!!!), але при цьому вірить у технічно маревний марення (ще й мріє «звалити з проклятої Рашки»), давати політичні права? Воно ще й вірить, що убогий «джуніор» комусь потрібен у Кремнієвій Долині – це невиліковно.
Або ось Ютуб наполегливо підсовує мені відео «камикадзе_ди» на ту ж тему. 450 тисяч переглядів! Хто взагалі дивиться убогі кривляння цього представника нетрадиційної сексуальної орієнтації?
Я навіть зайшов подивитися. Очікування: в коментах будуть питання «Чому ти такий тупий?». Реальність: в коментах «Жах що коїться! Диктатура! Пора валити!».
Але самі патологічні випадки – це коли істеричні панянки (як я політкоректно про ТП написав, ви помітили?) пишуть «з 1 квітня нас позбавили інтернету!». А куди ти пишеш, ацефаличная наша? Мабуть зубилом по стіні печери выбиваешь?
Два дні всі опозиціонери і вместолевые дурники репостили фейк від «Панорами» про дідуся на «Волзі», таранящего іномарки. Аж редакторам сайту довелося випускати додаткове роз’яснення.
Александр Роджерс: О «запрещённом интернете» — почему я не демократ новости,события,общество
А чому повірили? Бо даного контингенту ХОТІЛОСЯ вірити саме в таке. А пошук по картинці роблять тільки кремлеботы, це ж очевидно!
Однак найстрашніше навіть не те, що вони тупі. Це було б півбіди. Але вони ще й ві-до-мі! І добре б вони були ведені, але вони ж ще і ту-пые! Тому вибирають собі в якості вождів і лідерів думок найгірше, що можна знайти в інтернеті – всяких «Камикадзе_Ди», «Бути Або» та інших продажних деградантов.
Як тут не згадати подвійний парадокс Роджерса, сформульований мною у волохатому 2004 році:
— Дурням інтернет шкідливий. Вони від нього тупіють.
— Дурні для інтернету шкідливі. Він від них тупіє.
Бо дурні, зібрані у великі натовпи (у тому числі в пабликах в соцмережах), уверяются у власній правоті «я не один такий дебіл, нас багато» і преисполняются праведним гнівом з будь-якого приводу.
А вже привід їм обов’язково підсунуть. Якщо не «податок на сараї», то «податок на сушняк», якщо не «з воза розкидають асфальт – це все, що вам потрібно знати про _эту страну_» (оригінальне фото з Молдови), то чергове «Юра, прости, ми всі…» від Ходорковського і його вместолевых міньйонів.
Хочете ще привід для обурення? Скоро заборонять анонімність у соцмережах.
Александр Роджерс: О «запрещённом интернете» — почему я не демократ новости,события,общество
Ой, це демократичної Австрії. Ну що таке! А щастя було так близько…
Поки люди
— масово лінуються перевіряти інформацію;
— масово ведуться на будь-які дії, якщо ці дії відповідають їх особистим перед-переконання;
— приймають рішення в ключі «у нього багато передплатників, тому він правий» (або, якщо говорити мовою науки, то слідують поведінки людей експерименти Еша);
— схильні довіряти прийняття рішень іншим (делегування відповідальності)
я буду залишатися противником демократії.
Як говорив Шайтаныч «Ще двадцять років ніякого сексу». Ой, тобто «ніякого липового народовладдя!».