Італієць за походженням, Доменіко Пульезе останні двадцять років фотографує світ навколо себе, приділяючи особливу увагу соціальним проблемам. Пульезе багато подорожує, і під час однієї з своїх поїздок він побував у віддаленій селі Миндат в М’янмі. Тут Доменіко зіткнувся із зникаючою традицією, яка сягає ще до XII століття, — татуювання на обличчях жінок. Йому вдалося зробити портрети деяких з них, швидше за все, це одні з останніх жінок Бірми, які сьогодні живуть з татуйованим обличчям.
Згідно з легендою, тату почали робити, щоб спотворити обличчя. А робилися вони спеціально до приїзду одного з середньовічних правителів, який подорожував на північ країни і підбирав для себе наложниць. Щоб дівчатка не ставали рабинями, їм і почали робити татуювання на обличчі і іноді спині. А з часом символіка цих відмітин докорінно змінилася, татуювання стали вважатися символом краси. Аж до середини ХХ століття чорнильні візерунки робили багатьом дівчатам, поки в 1960-х роках уряд не заборонив цей ритуал. Так що сьогодні татуювання можна побачити тільки у жінок у віці, хоча зустрічаються і досить-таки молоді дівчата.
