Досліджень, присвячених маскам і брехні, не існує. Однак фахівці з портсмутського університету (великобританія) вивчили великий список літератури, в якій йшлося про виявлення брехні, і вважають, що їх висновки можна назвати обґрунтованими і коректними. Вони представили їх у journal of applied research and memory and cognition.
Як показали дослідження, тільки половина сказаної вголос брехні була вірно ідентифікована оточуючими через невербальні сигнали. Справа в тому, що бажаючі збрехати при належній вправності здатні легко маскуватися, використовуючи відповідні жести і міміку.
Проаналізувавши сотні робіт на цю тему, психологи прийшли до висновку, що вираз обличчя — ненадійний показник обману, а маскування, навпаки, покращує здатність стороннього спостерігача відокремлювати брехню від правди.останній висновок зроблено на основі єдиної роботи, присвяченої закриттю обличчя в залі присяжних. Правда, в ньому йшлося не про медичні маски, а про нікабах — жіночих головних уборах, що закривають обличчя і мають лише вузьку проріз для очей.
І ця робота показала, що нікаби, які носили обвинувачені на судовому засіданні, сприяли тому, щоб вірно розпізнавати сказану ними брехню. Справа в тому, що присяжним в цьому випадку доводилося більше покладатися на мову мовця: прислухатися до його інтонацій, зіставляти факти, не відволікаючись на жести і міміку.
Проте психологи говорять про необхідність додаткових досліджень, щоб зробити остаточні висновки. «враховуючи тільки одну існуючу роботу про те, як лицьові покриття впливають на виявлення брехні, очевидно, що необхідно провести додаткові дослідження для вирішення питань і проблем, пов’язаних з тим, як пандемія впливає на систему правосуддя», — заявив перший автор статті професор ольдерт врій.
