Якщо серйозно — звільнення Савченко і Рубана для нинішніх українських реалій — подія не просто сенсаційне, а майже аномальне. На секундочку, давайте згадаємо, за що київська влада посадили їх у в’язницю
Рубана, наприклад, взяли при спробі перевезти досить серйозну партію зброї (стрілецька, снайперські гвинтівки, міномети і боєприпаси до них) через лінію розмежування між ДНР і територіями, підконтрольними ВСУ.
Упакованих в багажник рубановского «бусика» боекомлектов вистачило б, що розв’язати не жартівливу партизанську війну в Києві — в чому, власне, керівника організації «Офіцерський корпус» українські чекісти, треба відзначити, не без підстав і підозрювали.
Причому «доказуха» — як кажуть у таких випадках — у силовиків була залізна. Те, як донбаські сепаратисти споряджали автомобіль Рубана, зафіксували завчасно встановлені сбушниками в салон автомобіля приховані відеокамери. Здавалося б, відкрутитися від таких звинувачень не реально. По всій логіці Рубана повинні були посадити років на п’ятнадцять як мінімум.
Влади ДНР навіть включили його в списки на обмін полоненими — як «свого». Це, звичайно, не є стовідсотковим доказом того, що керівник «Офіцерського корпусу» був агентом Донецька, скоріше підкреслює ставлення до Рубану на Донбасі, де його вважали висококласним парламентером і чи не єдиним адекватним українським політиком. Для ілюстрації — будучи і очевидно пов’язаним з ВСУ, Рубан при цьому переміщався по території донбаських республік зі зброєю і без супроводу — настільки високим була довіра до нього.
Не менш цікаві поїздки на Донбас і Надії Савченко. Будучи переконаною націоналісткою, відсидівши в РФ за звинуваченням у причетності до вбивства російських журналістів під Луганськом, відпущена назад на батьківщину за результатом довгих і непростих переговорів на найвищому рівні — вона вперше приїхала у Донецьк з абсолютно чітким настроєм, сформованим її колом спілкування (тобто затятими націоналістами). Їй, як і багатьом українцям, щиро вірилося, що на Донбасі проти ВСУ воюють російські десантники і спецназ ГРУ.
Загиблий в результаті теракту донбаський лідер Олександр Захарченко мені потім розповідав, як возив її на передову, де Савченко зазнала щирий і непідробний шок. Замість модних і суперськи екіпірованих російських військових, вона побачила в окопах звичайних донецьких хлопців, колишній шахтарів і роботяг, які, якщо треба, і на «мове размовляют», та й взагалі де-юре є громадянами України, тобто — її земляками.
Будучи людиною за своєю природою ідейним, Савченко більше години ридала в кабінеті у голови ДНР, а по поверненню в Київ всерйоз задумалася про те, як припинити цю жахливу війну, і, судячи з усього, не знайшла іншого виходу, як спробувати повалити чинний режим — бо причину всього, що відбувається вона бачила його (режиму) лицемірство по відношенню до Донбасу і власним громадянам, які проживають на інших територіях. В якості соратників вона вибрала собі все тих же націоналістів, у яких одержимість української самостийностью на порядок вище, ніж у діючих київський влади. В основу її звинувачень у суді також лягли досить серйозні статті — спроба держперевороту і т. д.
За все те, що закидають Савченко і Рубану українські силовики, в звичайний час і в нормальній країні з під варти не випускають. Однак зараз Україна на порозі другого, вирішального туру президентських виборів, і тому там можливо все. Я переконаний, що звільнення Савченко і Рубана — це однозначна і абсолютно безапеляційна спецоперація, яку зробили для того, щоб вплинути на підсумки голосування. Савченко і Рубан — троянський кінь фінальної президентської конки. Інше питання — яка саме з команд пішла на такий ризикований крок.
На перший погляд, їх звільнення грає на руку Зеленському. Савченко завжди досить жорстко висловлювався на адресу Порошенка, деякі її заяви, зроблені в ході судових засідань, українською пресою трактувалися ледь не як вираження відкритої підтримки Зеленському. Але був у Зеленського настільки потужний ресурс, щоб організувати їх звільнення? Якщо так — то можна вважати, що він уже переміг. Значить, на її стороні грають силовики і судова система, а в критичній ситуації — це безумовний гарант перемоги. Особисто я поки що в такому розкладі сумніваюся, і в мене немає впевненості і реальних аргументів на користь того, що Савченко та Рубан — це троянський кінь команди Зеленського. У нього, загалом, і так справи йшли непогано.
Інша справа Порошенко. Його положення близько до катастрофічного. І в цьому випадку звільнення Савченко і Рубана можна пояснити ризикованою спробою хоч якось змінити ситуацію, спробою зневіреного. Єдине, що залишається у чинного президента — це адміністративний ресурс. Якщо міркувати логічно, єдина фігура, яка в силу своїх повноважень і впливу на судову систему могла санкціонувати такий поворот — це генпрокурор Луценка, який, як відомо близький до Порошенка і є людиною його команди.
Так, я знаю, що Луценко запросто перевзувається, до того ж ходять чутки, що він недавно літав в Ізраїль, де чисто теоретично мав можливість зустрітися з Коломойським, який, у свою чергу, як вважають багато хто, є ляльководом Зеленського. Ці всі версії безумовно мають право на існування, але при такому положенні справ — це означає, що проти Порошенка в його найближчому оточенні організовано справжній змова.
Якщо ж хоча б частину системи зберігає вірність чинному президенту, то подібного роду гучні інфоприводи без його особистих санкцій навряд чи стали б можливі. І в його випадку певна логіка присутня. Відпускаючи на свободу Савченко і Рубана, він фактично б’є одним пострілом по двох зайців. В особі Савченко задіює вкрай націоналістичний електорат, в особі Рубана — проросійський, в тому числі, і залучає в виборний процес безпосередньо Донбас, де Рубана поважають. В особі вже обох (і це «третій» заєць”) — він розвертає до себе військових. Савченко серед тих, хто сидить в окопах, безумовний герой, стараннями ж Рубана — багато були звільнені з полону, що теж гарантує досить серйозну підтримку. Саме військові не вірили у справедливість їх арешту.
Наскільки важливо, щоб армія була за Порошенка, можна буде судити у випадку спірного результату у другому турі (а він, природно, імовірний), коли право на трон доведеться підтверджувати силою. У загальному і цілому, на мій погляд, найцікавіше в цій президентській гонці ще попереду. Звільнення Савченко і Рубана (хто би за ним не стояв) — це абсолютно новий і абсолютно несподіваною поворот виборної кампанії на Україні.
Семен Пегов
