Отже, сьогодні ми з вами розпочинаємо нову серію публікацій —«Легендарні клинки». Мова піде про легендарного зброї, але аж ніяк не про казкових міфічних мечах, а про реальні історичні артефакти, що зберігаються в музеях і є національним надбанням різних країн.
Їм немає ціни в звичайному розумінні цього слова. Неможливо оцінити вартість такого об’єкта, якщо за ним стоїть ціла епоха. Більшість цих клинків вже багато років не залишає ретельно охоронюваних стін музеїв, оскільки держави не хочуть піддавати реліквії навіть мінімального ризику. Багато з них заборонено знімати на відео і фотографувати — особливо це стосується релігійних святинь, якими деякі з клинків, без всякого сумніву, є.
Але перейдемо до теми сьогоднішньої публікації — до меча Армагедону.
Навіть сама назва публікації відразу викликає питання: невже автор стверджує, що існує реальний меч, який, нехай навіть згідно з легендою, зможе стати зброєю Армагеддону?
Адже Армагеддон — це глобальна катастрофа чи війна, яка знищить все людство.
І з цієї точки зору знаряддям кінця світу може стати атомна або воднева бомба, астероїд, пандемія смертельного вірусу, нашестя зомбі, але ніяк якийсь іржавий древній клинок.
Однак Армагеддон — зовсім не загибель нашого світу, як думає більшість читачів, а остання і сама страшна битва в історії людства, в якій будуть битися один з одним люди, ведені силами вселенського зла і добра. Результатом буде не знищення всіх і вся, а перемога над силами темряви. Після чого настане тисячолітнє царство добра і справедливості на землі.
І лише після закінчення тисячі років почнеться вся фінальна метушня зі Страшним судом, воскресінням мертвих та іншими заходами з нагоди кінця світу.
Причому назву «Армагеддон», це всього лише вказівка місця битви, як наприклад Ватерлоо або Бородіно. І воно добре відоме нам — недалеко від гори Мегідо (хар Мегіддо — на івриті) в Ізраїлі, залишилося лише трішки уточнити час.
А якщо Армагеддон — це битва, то чому не бути цілком реальному мечу, яким там будуть битися?
Ось за цим самим мечем, героєм сьогоднішньої розповіді нам з вами доведеться відправитися в Стамбул. Хоча не виключено, що цей меч був викований, коли ще не був заснований навіть сам Візантій, згодом — Константинополь, імперська столиця ромеїв, захоплена п’ять з половиною століть тому турками і названа ними Стамбулом.
Разом з натовпом туристів ми з вами підемо в історичний центр стародавнього міста — на мис Сарайбурну з видом на Золотий ріг, де протоку Босфор розділяє Європу і Азію.
Там знаходиться палац турецьких султанів Топкапі, чотири з гаком століття був резиденцією правителів Блискучої Порти — Оттоманської імперії.
Палац Топкапи. Вид з боку Босфору. За мисом з іншого боку— Мармурове море.
Щоб потрапити в палац нам потрібно пройти через Ворота Повелителя (Ain-ı Hümayun) — сам палац і його зовнішній двір оточений високою стіною з вежами.
Ворота Повелителя (Імперські Ворота)
Пройшовши повз древньої візантійської церкви, ми по дорозі через парк вийдемо до головних воріт палацу — Воротах Привітання (Babü’s-selam).
Ворота Привітання — головні ворота палацу Топкапи.
У другому, вже внутрішньому дворі палацу знаходився вишуканий парк і кілька будівель, включаючи будівлю Дивана (кабінет міністрів при султані) з вежею Правосуддя. Це частина палацу була порівняно відкрита для багатьох, включаючи запрошених членів посольств іноземних держав і обслуговуючого палац персоналу. Тут же знаходилася палацова кухня (там працювало понад 800 осіб), стайня, приміщення для охорони.
І, звичайно, ж будівля казначейства — воно ж скарбниця імперії. Її називають «зовнішньої скарбницею», оскільки у палаці є ще одна — «внутрішня» , недоступна для всіх, крім султана, його сім’ї та найближчих до нього осіб. Зараз в «зовнішній скарбниці» музей зброї, тут знаходиться найбагатша в світі колекція ісламського зброї з VII по початок XX століття. Звичайно, тут є і зброя інших країн, зокрема європейське не обійдена увагою. Тисячі і тисячі експонатів — одних тільки видів зброї понад 400.
Колекція зброї у зовнішній скарбниці Топкапи
Але все це збройне багатство нас з вами мало цікавить. Ми йдемо прямо до Брами Блаженства, він веде в закритий для сторонніх за часів султана третій двір.
Ворота Блаженства
Третій двір за Брамою Блаженства був по суті внутрішнім палацом. Тут султан не жив (жив він у приміщеннях четвертого двору палацу), але тут відбувалися всі офіційні дійства. Третій двір оточували будівлі з тронним залом, гаремом, Внутрішньої Скарбницею і, нарешті, Таємними палатами.
Всі урочисті прийоми султана проходили в тронному залі, але нас-то напевно цікавить саме скарбниця? І не даремно.
Кількість скарбів — золота, дорогоцінних каменів, прикрас дійсно вражає, а сказати простіше — зашкалює.
Будівля скарбниці у третьому дворі
Султан Мустафа IV на золотому троні. Кінець XVIII століття.
Трон Великого Могола, повелителя Індії Шах-Джахана, подарунок султанові.
Наприклад, тут є два парних підсвічника виготовлених для Кааби (головної святині ісламу) з 48 кг золота і прикрашені 6 тисячами діамантів.
Але наш з вами шлях лежить в святу святих Топкапи — в Таємну палату внутрішнього палацу. Колись навіть сам султан міг відвідувати її лише раз в рік. Тепер вона відкрита для загального відвідування, що є головним болем турецького уряду, оскільки вищі духовні особи ісламу вимагають закрити її, залишивши доступ лише для паломників в строго певні дні в році. Адже там знаходиться велика кількість святих реліквій ісламу!
Але від нас з вами вимагатимуть лише не перебувати там у шортах і майках, а жінок не пустять туди без закритого сукні і покритою хусткою голови. І так — фото і відео зйомка всередині СУВОРО заборонено. Там всередині завжди панує напівтемрява, щоб яскраве світло не пошкодив стародавні реліквії.
Будівля Таємних палат у третьому дворі палацу Топкапи, де знаходиться сховище святих реліквій.
У цьому приміщенні окремо від усіх зберігається плащ пророка Мухаммеда.
Навіть просто перелік святих реліквій вразить будь-якого послідовника ісламу: плащ пророка, його мечі і цибулю, прапор, особистий лист пророка, його сандалі, зуб(!) пророка, волосся з бороди(кожен волосок окремо), відбитки ніг пророка, його чаша і посох, особиста печатка, мечі його соратників, посох Мойсея, котел Авраама, головний убір Іоанна-Хрестителя і багато іншого.
Когось може здивує, що тут роблять ніби як християнські реліквії, але майже всі великі пророки біблії, що жили до Мухаммеда, вважаються пророками і в ісламі, і вони вважаються мусульманами не в меншій мірі ніж християнами.
Випереджаючи ваші питання, ні одна священна реліквія не досліджувалася вченими, а тому справжність багатьох (якщо не більшості) реліквій залишається під сумнівом з точки зору істориків. Деякі просто не можуть бути справжніми, якщо, звичайно, не підходити до них з точки зору віри — ісламу.
Волосся з бороди пророка. Вражає?
Слід ноги пророка в камені, диво — ознака святості
Одна зі стулок стародавніх дверей Кааби
Лист, написаний пророком Мухаммедом
А ось ця реліквія впевнений, зацікавить вас більше. Два особистих меча пророка (Al-Було thur і Al-Qadib) і його цибулю. На передньому плані срібний футляр для лука вкритий позолотою.
Цибуля зроблений з тростини. Тятива знято, бо він вигнутий у зворотний бік.
Меч пророка Al-Було thur, довжина клинка 99 див. Прикрашений золотом і дорогоцінним камінням.
Меч Al-Qadib, довжина клинка 101 см
Напевно знайдуться користувачі, що обуряться якістю цих фотографій мечів і скажуть, що, мовляв, можна було знайти подібні фото в мережі і якісніше.
Можна, ось вони:
От тільки це не фото справжніх мечів — в першому випадку це просто малюнок художника, а у другому- не надто якісна репліка. Як ви пам’ятаєте, фотозйомка в павільйонах заборонена, так що ніяких фото з високою роздільною здатністю в мережі ви не знайдете, тим більше макрозйомки ефеса клинка або навіть піхов цих мечів.
Мечі сподвижників пророка
Вся ця прикрашена золотом дорогоцінна обробка — більш пізня робота. За часів Мухаммеда ті ж самі мечі виглядали куди як скромніше.
І на тлі всіх цих прикрашених мечів в стінній ніші за броньованим склом майже непомітний ось цей скромний меч.
На його рукоятці і піхвах немає блиску золота, але з якої такої причини він виставлений таким чином, невже він при всьому цьому настільки важливий як священна реліквія?
Адже мечі перших святих халіфів і навіть два особистих меча пророка, неймовірне за мірками ісламу скарб, виставляються разом, а цей меч — в гордій самоті! Скажу більше, в автентичності цієї реліквії сумніваються навіть деякі вельми шановні теологи ісламу, оскільки саме існування такого меча порушує основи Корану: на ньому є зображення людини, що категорично заборонено в ісламі.
Тим не менш, це один з найвідоміших дев’яти мечів пророка Мухаммеда Аль-Баттар ( Al – Battar «Розсікає»), і саме він мета нашого з вами подорожі!
Меч Al-Battar, довжина клинка 101 см
Це двосічний меч з вигнутою ручкою і досить довгим клинком. З-за довжини і форми клинка, його рукояті, відсутність важкого набалдашника на ефесі і, внаслідок цього зміщеного центру ваги в бік клинка, досить очевидно, що меч призначений насамперед для рубають ударів, що наносяться вершником верхи на коні. Що в сумі відповідає реаліям війни часів пророка.
Ось тільки сам клинок помітно старше Мухаммеда!
Розглянемо його трохи ближче.
Видно малюнок — досить умовне зображення людини, ніби малював маленька дитина, в самій гарди і арабська в’язь на самому клинку. Є в мене фото малюнка побільше для вас.
Що ж тут зображено?
Для цього треба пригадати історію меча, це воєнна здобич узята у Бану Кайнука поблизу Медіни (суч. Саудівська Аравія). Меч був подарований пророку Мухаммеду як дорогоцінна реліквія уже в той час, адже не дарма цей меч ще називається «Пророків Мечем». За легендою він належав цілого ряду святих пророків, чиї імена написані арабською в’яззю на клинку. Перший з цих великих пророків — Дауд.
Саме він і зображений на клинку за дуже важливою справою — відрізанням голови Джалута, могутнього велетня і царя племені амаликитян, який і був власником цього меча. Прямо скажемо — не пощастило Джалуту, якийсь замірок убив його без меча, а потім його ж клинком откромсал йому голову.
Вам це історія не нагадує чого-нитку? Правильно, ви вгадали, це переказ біблійного поєдинку Давида і Голіафа. І так, Дауд — це і є Давид.
Таким пророком, в чиїх руках опинився меч, за списком — Сулейман ібн Дауд. В перекладі на мову християн, знаменитий цар Соломон, син Давида переможця Голіафа.
Але зверніть увагу на клинок, там не тільки арабська в’язь, але є й інша напис незнайомою нам мовою.
Це набатейська писемність, з якої розвинулася пізніше арабське письмо, вийшла з ужитку на початку VI століття за століття до одкровення пророка Мухаммеда. Ще один аргумент на користь цілком реальною давнину меча. Йому, щонайменше, близько півтора тисяч років!
Але ми з вами не будемо перераховувати всіх пророків, нібито володіли цим мечем. Зупинимося на одному важливому для нас — останнім перед Мухаммедом: Іса ібн Маріам, що означає «Іса син Маріам». Але ж Маріам це жіноче ім’я, а араби завжди кличуть людину по імені його батька, а не матері!
Справа в тому, що у Іси ніколи не було батька, він народився від матері-дівчата, завдяки диву створеного Аллахом. Так, мова йде саме про Ісуса Христа, ось тільки Коран геть відкидає версію смерті пророка Іси на хресті, стверджуючи, що всупереч усім запевненням римлян і зрадили свого пророка юдеям, їм не вдалося «ні вбити, ні розіп’яти, але це тільки здалося їм». Іса не помер, а отже і не воскресав, його забрав до себе на небеса сам Аллах, де він перебуватиме поряд з ним майже до самого Страшного Суду.
Невже слова Ісуса «не мир я приніс, а меч» — ось про це самому мечі?!
І радий би погодитися, але ось у чому заковика: не було ніколи у Христа меча, це всього лише метафора, тобто фігура мови. Ну не міг жодним чином тесляр-пророк із Назарета ходити по Юдеї з величезним мечем довжиною більше метра на поясі, він був би відразу схоплений владою і заарештований за підготовку до заколоту. Та й немає в Новому Завіті жодного навіть непрямого натяку, що ісус міг бути меч.
І ось тут ми стоїмо, здавалося б, перед нерозв’язною проблемою — якщо меч ніколи не був у руках Христа, то значить напис на мечі — брехня, а це з погляду правовірного мусульманина не може бути: святі реліквії не можуть брехати!
Проте, є одне цілком витончене рішення даного питання, про яке ми з вами навіть не підозрювали.
— На клинку перераховані всі його власники, правильно?
— Так. І хоча Іса мечем не володів, навіть не тримав його в руках, але викреслювати його зі списку неправильно, бо сама ця напис є не фактом минулого, а пророцтвом: меч буде належати Ісусові!
Мусульмани, як і християни вірять у друге пришестя пророка Іси (Христа). Його повернення сповістить для всіх близькість Страшного Суду. У той час світом буде правити Даджал (Антихрист), який обдурить більшу частину людей, називаючи зло — добром, а чорне — білим. Іса переможе і знищить лже-месії Даджала. Після чого настане царство добра і справедливості на землі, правда на відміну від версії християнства воно триватиме не 1000 років, а всього лише 40, після чого пророк Іса помре і буде похований поруч з пророком Мухаммедом. Ну, а далі все як по писаному, практично однаково для обох релігій — вострубят труби ангелів, пророків мертві, гряде Страшний Суд і кінець світу.
Так ось — багато мусульмани вірять, що згідно з легендою саме Аль-Баттаром в руках пророка Іси буде переможений Даджал.
А оскільки це відбудеться, згідно християнської есхатології, під час великої останньої битви, то перед вами…
меч Армагедону, яким Ісус особисто уб’є ватажка сил зла — Антихриста.
А що залишається нам з вами? Тільки попрощатися зі Стамбулом, палацом Топкапи і священними реліквіями в Таємній палаті.
До нових зустрічей!
Вас чекають нові публікації про реальних легендарних клинках.
З повагою до читачів та передплатників, Лисий Камрад
Post Scriptum
Якщо ви хочете дізнатися заздалегідь про наближення Армагедону, попросіть вашого знайомого, поехавшего в Стамбул, зазирнути у палац Топкапи і перевірити, чи на місці меч Аль-Баттар.
