Актриса в юності
Лариса Білогурова народилася в 1960 р. в Сталінграді (Волгограді). У дитинстві вона захоплювалася спортом і займалася художньою гімнастикою. Ні про що інше, крім спортивної кар’єри, вона серйозно не думала, поки в старших класах не захопилася танцями. Після закінчення школи вона вступила на хореографічне відділення студії при Ленінградському мюзик-холі, де незабаром вона стала провідною артисткою. А потім її доля знову зробила крутий поворот.
Актриса, яка на піку популярності пішла з кіно
Лариса Білогурова
На ефектну солістку мюзик-холу звернули увагу режисери, які порадили Ларисі спробувати свої сили в акторській професії. У 1985 р. вона закінчила ГІТІС, а в 1993 р. – акторсько-режисерський курс при Школі драматичного мистецтва Анатолія Васильєва. На яскраву красу, природність і органічність актриси звертали увагу багато її колег, а режисери засипали Белогурову пропозиціями.
Одна з найкрасивіших актрис 1980-х рр. Лариса Білогурова
Лариса Білогурова у фільмі *Шостий*, 1981
Вона почала кінокар’єру в амплуа романтичної героїні: це Ольга у військовій драмі «Шостий», Стела в музичній комедії «Вільний вітер», східна красуня Аміна у фільмі-казці «Пригоди маленького Мука», Маліка в казці «І ще одна ніч Шахерезади…». Здавалося, суть кожної ролі вона вловлює на льоту, про що сама актриса говорила: «Інтуїція – в акторській природі. Свідоме і інтуїтивне не повинні стикатися, а співіснувати… Це усвідомленість, яка приходить після довгих діалогів з режисером, – не тільки про характер героя, його психології, але й про конкретні дії на майданчику. Плюс елемент акторської самостійності, коли включається щось підсвідоме, інтуїтивне».
Кадр з фільму *Вільний вітер*, 1983
Лариса Білогурова у фільмі *Вільний вітер*, 1983
В кінці 1980-х рр. до Лариси Белогуровой прийшла популярність після виходу на екрани музичного фільму «Острів загиблих кораблів», де вона зіграла з Костянтином Райкіним. Хоча на знімальному майданчику вони разом провели небагато часу, воно було дуже продуктивним. Актриса згадувала: «Ми дуже шкодували, що зустрілися лише до кінця зйомок. А все, що робили на екрані, – імпровізація, і тільки імпровізація. Гінзбург знімав навіть наші репетиції».
Костянтин Райкін і Лариса Білогурова у фільмі *Острів загиблих кораблів*, 1987
Кадр з фільму *Острів загиблих кораблів*, 1987
Зоряним часом Лариси Белогуровой і її візитною карткою став фільм «Геній», де вона знялася в парі з Олександром Абдуловим. Вона зіграла кохану дівчину чарівного афериста Ненашева, і вони були такою гарною парою і удвох виглядали на екранах так органічно, що їм тут же приписали роман і в реальному житті, чого насправді не було. Ніхто з глядачів не здогадувався про те, що актрисі, яка зіграла 20-річну героїню, було вже 30.
Лариса Білогурова у фільмі *Острів загиблих кораблів*, 1987
Лариса Білогурова і Олександр Абдулов у фільмі *Геній*, 1991
У цьому фільмі була сцена, в якій актрисі належало з’явитися оголеною. У Белогуровой була ідеальна фігура, але зупиняло її інше. Актриса Наталя Коляканова розповідала: «Вона постійно боролася зі скромністю. Лариса була сором’язливою, ранимою і цнотливою. Ролі їй доводилося грати відверті, а в душі вона залишалася дуже чистою людиною. Мабуть, цей дисонанс і позначився в кінці кінців. Лара намагалася з ним боротися, проривалася крізь свою сором’язливість. Але на жаль…».
Кадр з фільму *Пригоди маленького Мука*, 1983
Здавалося б, після такого стрімкого старту актрисі забезпечено подальший успіх в професії. Але в 1992 р. вона зіграла свою останню роль у кіно – у мелодрамі «Східний роман», і з тих пір назавжди зникла з екранів. Її шанувальники будували здогади, ходили чутки про те, що Білогурова присвятила своє життя Богу і пішла в монастир. В цьому була частка істини, але насправді все було не зовсім так.
Лариса Білогурова у фільмі *І ще одна ніч Шахерезади…*, 1984
Чоловік актриси Володимир Цырков, з яким вона познайомилася в Школі драматичного мистецтва, розповідав: «Настали 90-ті роки, прийшло інше покоління акторів, а вона все-таки радянського кіно. Лариса стала незатребуваною. Пропонували зніматися в якихось серіалах або фільмах з бандитами, але її це не цікавило. Якось умовили взяти участь у зйомках фільму «Бальзаківський вік, або Всі мужики сво…» – в результаті замість Лариси затвердили Ладу Денс. Не можу сказати, що вона потім шкодувала, спокійно сприйняла таку ситуацію і знайшла себе у новій сфері: стала цікавитися кулінарією. Лариса влаштувалася в компанію з продажу кухонного начиння. Особливого доходу це не приносило, зате робота була до душі. Вона не любила давати інтерв’ю і говорити про себе. У неї зовсім не було марнославства, яке зазвичай притаманне людям її професії. Намагалася тримати людей на відстані, щоб не лізли в душу…».
Кадр з фільму *І ще одна ніч Шахерезади…*, 1984
Білогурова переживала творчої нереалізованості, але це не стало для неї трагедій. А незабаром її життя знайшла новий сенс. Після відходу з кіно актриса прийшла до Бога. Її колега і подруга Віра Глаголєва розповідала: «Вона випромінювала світло, була дуже доброю. Можливо, в акторстві вона не знайшла тієї правди життя, яку шукала, і вирішила вступити на божественний шлях, де і відчула гармонію». Лариса Білогурова дійсно часто бувала в монастирі, але там вона записувала аудіокниги релігійного змісту («Записки Ігумені Таїсії»). Разом з чоловіком вони співали в церковному хорі і жертвували гроші на благодійність.
Кадр з фільму *Геній*, 1991
У 2002 р. у актриси діагностували рак. Вона тут же пройшла курс лікування, і хвороба відступила. Довгий час Білогурова не проходила обстеження, і після тривалої ремісії вона дізналася, що проблеми з’явилися знову. Однак на цей раз актриса категорично відмовилася йти в лікарню і продовжувати боротьбу за життя. Її чоловік казав: «Я наполягав, щоб вона йшла до лікарів, щось робила, але це було марно». Вона змирилася з хворобою і не хотіла, щоб хтось втручався в природний хід подій: «Бог дає – і він забирає». 20 січня 2015 р. Лариса Білогурова пішла з життя. На той момент їй було всього 54 роки.
Актриса, яка на піку популярності пішла з кіно
Одного разу вона сказала: «Гра – це спонтанність, вільне ширяння: все знову, все вперше. Це відмова від минулого. Я роблю те, що відчуваю в цей момент, а якщо б почала спочатку, робила б вже по-іншому. І минулого знову б не існувало…». Напевно, в цьому була вона вся…
