Комплекс правоти

26

І у мене теж є історія про маму! Моя мама обожнює сперечатися. Сперечається завжди люто, несамовито, до самозабуття.

Причому майже завжди в суперечці вона виявляється неправа, так як в нашому оточенні більше немає людей, які будуть сперечатися до останнього, якщо на 100% не переконані у своїй правоті.

Думаєте, мама хоч раз визнала поразку в суперечці, коли її поставили перед фактом її неправоти? Та ні в життя. Вона тут же починає доводити, що це саме її опонент був на стороні помилкової точки зору, а зовсім не вона. І доводити протилежне марно.

Розмовляємо з мамою про родичів. Мама:

— Бідна Людочка, як же вона зараз одна, без Толі…

— Мама, ти плутаєш. Помер дядько Міша, чоловік тітки Маші, а дядя Толя, чоловік тітки Люди, живий.

— Не говори дурниць. Я точно знаю, що помер Анатолій, а Михайло живий.

— Мама, я ж була на похороні дяді Міші.

— Ну і що толку, що ти була, якщо ти Мішу від Толі не відрізняєш. Так що ми сперечаємося, зараз подзвоню Людмилі і все з’ясуємо. Тобі соромно буде. Алло, Людочка! Як справи, що робиш? Ну молодчинка! А домашні твої що роблять? Толік пішов в гараж? Ну він у тебе просто золото, господарський! Ой, не кажи, дорога, мені теж дуже шкода Марію, як же вона тепер без Михайла?

Закінчує розмову і звертається до мене:

— Ну, що я тобі казала? Я ж тобі казала, що це Міша помер, а не Толя! А ти ще сперечалася зі мною! Вибачитися не хочеш?

Розмова про спільних знайомих. Мама:

— Ну Саша молодець, мабуть хорошу роботу знайшов, раз новий айфон купив.

— Мама, Саша купив не айфон, а ZTE.

— З якого це дива? Я ж знаю, що це айфон! А я зараз подзвоню Олександру і сама спитаю, раз ти дозволяєш собі сперечатися з людиною, розумнішого за себе. Алло, Сашко? Здрастуй, дорогий. Саша, у мене тут така справа, скоро у племінника день народження, я вирішила подарувати йому смартфон, але абсолютно в них не розбираюся, ти мене проконсультируешь? Мені дуже сподобався твій телефон, як він називається? ZTE? Спасибі, дорогий, значить, куплю племіннику ZTE!

І мені:

— Я ж казала тобі, що у нього ZTE, а ти зарядила — айфон, айфон… Ні в чому не розбираєшся, а ще й сперечатися лізеш!

Мама питає:

— А що це у нас Ганну давно не видно?

— Аня переїхала жити до Вологди.

— Зрозуміло. На південь перебралася, значить.

— Мама, Вологда на півночі.

— Ти що, зовсім чи що? Все життя Вологда була на півдні. У мене в школі з географії чотири було, тому я точно знаю. Є ще така область — Вологодська, вона знаходиться на півдні, поруч з Ростовської та Астраханською областями.

— Поруч з Вологодської областю знаходяться Ленінградська і Архангельська області. А Ростовська і Астраханська знаходяться поруч з Волгоградської. І до речі, у мене з географії п’ятірка була.

— Діставай карту, буду тебе в неї носом тикати, раз слів ти не розумієш… Ну, що я тобі казала! Ось вона — Вологодська область — на півночі! А ти зі своєю липової п’ятіркою мені ще й доводила, що Аня на південь переїхала!

Мама задовбали. Просто неможливо їй щось довести!