У безпрецедентному кроці, спрямованому на подолання дипломатичного застою в глобальній кліматичній політиці, близько 60 країн збираються в Санта-Марті, Колумбія. Ця зустріч знаменує першу скоординовану спробу групи держав спланувати структурований перехід від вугілля, нафти і газу — мета, яка неодноразово заходила в глухий кут під час кліматичних самітів ООН.
Розрив циклу «вето»
Протягом багатьох років основним механізмом глобальних дій щодо клімату були щорічні саміти ООН COP (Конференція сторін). Однак ці зустрічі відбуваються на основі принципу консенсусу, що означає, що один великий виробник копалини може фактично накласти вето на будь-яке колективне рішення. Цей структурний недолік був наочно продемонстрований на COP30 у Бразилії, де переговори щодо «дорожньої карти» відмови від викопного палива провалилися, оскільки кілька нафтовидобувних країн відмовилися погодитися з умовами.
Зустріч у Санта-Марті є стратегічним зрушенням у дипломатії. Замість того, щоб намагатися нав’язати глобальний консенсус, якого може ніколи не досягти, ця «коаліція бажаючих» прагне створити працюючий план переходу, який згодом зможе розширитися.
Ключові учасники та відсутні держави
Склад учасників переговорів у Колумбії дуже значний: до нього входять такі великі виробники енергії, як Колумбія, Австралія та Нігерія. Водночас ці країни забезпечують приблизно одну п’яту світову пропозицію викопного палива.
Однак коаліція стикається із серйозним викликом: на даний момент з неї виключені найбільші економіки та споживачі енергії у світі, а саме:
– США
– Китай
– Індія
Відсутність цих трьох гігантів означає, що хоча коаліція може створити прецедент, її безпосередній вплив на глобальні викиди буде обмежено доти, доки ці великі держави не будуть залучені до процесу.
Терміновість питання: наука та геополітика
Рушійною силою цієї зустрічі стали два фактори, що сходяться: екологічна необхідність і геополітична нестабільність.
1. Наближення кліматичної точки неповернення
Кліматологи попереджають, що вікно можливостей для запобігання незворотній шкоді закривається. Професор Йохан Рокстрем з Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат зазначає, що світ, ймовірно, подолає поріг потепління в 1,5 ° C протягом наступних трьох-п’яти років.
«Перевищення позначки в 1,5°C означає, що ми вступаємо в набагато небезпечніший світ — з більш частими та інтенсивними посухами, повенями, пожежами та хвилями спеки», — попереджає проф. Рокстрем.
2. Енергетична безпека та волатильність
Окрім екологічної кризи, глобальні конфлікти, особливо на Близькому Сході, висвітлили ризики, пов’язані із залежністю від викопного палива. Нещодавня нестабільність в Ормузькій протоці викликала коливання цін на нафту, що змусило багато країн усвідомити: енергетична незалежність нерозривно пов’язана з відновлюваними джерелами енергії. Цей зрушення вже помітний у поведінці споживачів; наприклад, у Європі спостерігається різке зростання попиту на електромобілі, оскільки люди прагнуть відвернутися від волатильних ринків нафти та газу.
Погляд у майбутнє: від Санта-Марти до COP31
Мета цієї зустрічі – не замінити процес ООН, а доповнити його. Довівши, що перехід до чистої енергії технічно можливий та економічно безпечний, коаліція сподівається вплинути на країни, які займають вичікувальну позицію.
Очікується, що результати зустрічі в Санта-Марті відіграють важливу роль у «дорожній карті» Бразилії. Ця карта стане критично важливим фундаментом для майбутнього саміту COP31 у Туреччині у листопаді наступного року.
Висновок
Створюючи спеціалізовану коаліцію, ці 60 країн намагаються оминути дипломатичний параліч ООН, щоб розробити практичний план енергетичного переходу. Хоча відсутність найбільших держав залишається на заваді, цей рух покликаний довести, що перехід до відновлюваних джерел енергії — найжиттєздатніший шлях як до кліматичної стабільності, так і до національної енергетичної безпеки.
