– Клара Матвіївна, що ви все шукаєте? – відриваючись від газети, роздратовано запитав Фокін що зайшла на кухню тещу. Та вже цілу годину ходила по квартирі і щось шукала.
– Так скриньку з діамантами, – відповіла теща, глянувши на нього поверх окулярів. – У мене там рецепт лежав. Збиралася сьогодні в аптеку сходити.
Фокін поперхнувся кавою і відклав убік газету.
– А ви впевнені, Клара Матвіївна, що вона у вас взагалі була? – откашлявшись, запитав він.
Зовні теща виглядала абсолютно здоровою. Та й за цей тиждень, що теща гостювала в них, Фокін за нею нічого дивного не помічав.
– Ну, як же не впевнена – я її з собою з дому захопила. Вона у мене в кімнаті на тумбочці лежала. А сьогодні взяла і поклала – куди, не пам’ятаю.
– А звідки вона у вас? – з підозрою запитав Фокін.
– Чоловік мій покійний, Аристарх, царство йому небесне, був колекціонером. Бувало, постійно що-небудь приносив. В основному на чорному ринку купував або через знайомих. В магазинах-то в той час нічого вартого уваги не було.
– Так давайте, Клара Матвіївна, я вам допоможу. Разом пошукаємо, – послужливо сказав Фокін, виходячи з кухні слідом за тещею. – Велика вона?
– Так ось за цю книгу, – теща показала на медичний довідник, який лежав на журнальному столику в залі. – Куди ж я могла її подіти?
Фокін разом з тещею став ходити по квартирі в пошуках скриньки.
– Цікава історія з цими діамантами вийшла, – стала розповідати теща. – Вони належали графині Полоцької і були викрадені з спальні, як потім з’ясувалося, її коханцем, поручиком Клубницким. Клубницкий, по п’янці, програв їх у карти князю Каридзе, а той незабаром, одружившись на овдовілу графині, подарував їй. Графиня, дізнавшись свої діаманти…
– Клара Матвіївна, а якщо я першим знайду скриньку з діамантами, то вона буде моєю? – жартівливо запитав Фокін тещу.
– Так забирай, не назад ж мені її везти, – спокійно відповіла теща. – Мені головне – листочок з рецептом. Так от, графиня, дізнавшись свої діаманти…
Фокін, слухаючи в підлогу вуха продовження історії про діаманти, з азартом узявся за пошуки шкатулки, прикидаючи на ходу, на яку приблизно суму вона може потягнути. Ай да теща! Не очікував!
– Ой, знайшла! – незабаром почувся із спальні тещин голос. – На підвіконні за шторкою була.
Теща вийшла із спальні, тримаючи в одній руці книгу, а в інший листочок.
– Візьми почитай, – сказала вона. – Я, поки в поїзді їхала, вже всю прочитала.
Фокін з подивом взяв у руки книгу, на обкладинці якої було написано: «Шкатулка з діамантами», детектив.
– Спасибі, Клара Матвіївна, – розчаровано сказав він. – Як-небудь почитаю…
Сергій Савченков
