Кажуть, це сталося багато років тому, але деякі стверджують, що в минулому році, особисто знайомі з героями історії. Місце теж не відомо, головне – зосередитися на суті. Один фермер із Забайкалля одного разу здійснював обхід власного маєтку, і натрапив на дивну лігво. У ньому знаходилися чарівні кошенята, які пищали, очевидно, чекаючи маму. Вони викликали розчулення, але чоловік не міг собі уявити, хто вони…
Малюки були сліпі, крихітні, могли поміститися в долоні, хвостики схожі на морквини, вушка гострі. Вони здавалися занадто вгодованими і кремезними для кошенят-немовлят, мали надзвичайно густою шерстю. Звичайно, не домашні, але хіба можна кинути їх? Зазвичай, безпорадні малюки перебувають під захистом батьків, а якщо поряд нікого немає, значить кинуті. Жалібний плач, присутність голоду підтверджували, що нещасні залишені напризволяще. На щастя, сусіди мали недавно окотившуюся кішку, і та почала охоче годувати малюків.
Коли звірята підросли, з’явилася шокуюча інформація – це були дикі хижаки, манули! Степовий кіт відомий всім, ціна його діточок стоїть на підпільному ринку кілька десятків тисяч рублів, а може й сотні. Але торгівля рідкісними тваринами суворо заборонено — вони знаходяться під державним захистом, і фермер прийняв рішення піклуватися про них.
Коли кошенята досягли відповідного віку, на них наділи радіо нашийники, відпустили на територію дикої природи — заповідник Даурський. Але звичка жити з людиною дала свої результати – вони воліли їсти з миски, а в даних умовах це неприйнятно. Довелося знову відловити, підлікувати, годувати до настання весни, адже манули б не пережили зимовий період.
А коли настала весна, вони відчули запах свободи, іншого життя і попросилися в степ. Співробітники закладу переконані, тепер тварини будуть у повному порядку, адже для них зроблено багато добрих справ!
