Коли я працював звичайним офіціантом в звичайному шинку нашої столиці. Точка була з гарною прохідністю, люди часто приходили поїсти, були і постійні клієнти — працівники сусіднього ТРК.
В один день було у мене відмінний настрій. Виспався, прийшов на роботу до обіду, а людей немає. У мене брак спілкування, вже і з персоналом переговорив, а гості все не йдуть. Але ось хлопець з дівчиною — прийшли перед фільмом до нас відпочити. Я прийняв замовлення (салати, шашлик і вареники), приніс напої, поки нарізали салати, дізнався, що приїхав наш вантажник з доставкою — йому там випадково поклали вареники з картоплею замість сиру.
Нарізали салати, відніс. Від начальства дізнався, що «косячні» вареники віддають на персонал. Робити досі нічого. Підходжу до цієї парі, питаю, чи все у них в порядку, вони мені кажуть, що ні. З’ясовую. Хлопець поскаржився, що його половинка потягла всі маслини з салату. Посміялися, я пішов в холодний цех, попросив маслин — дали п’ять штучок. Приніс хлопцеві, знову посміялися, він мені каже:
— Все! Я задоволений, я наївся, можеш не приносити мені шашлик!
— Гаразд, тоді я сам його з’їм?
— Та їж, без проблем.
Жарт жартом, прибрав брудний посуд, пішов їсти вареники, які дали на персонал. Виходжу в зал з повним ротом вареників, хлопець побачив, давай репетувати (знову жартома): «Він мій шашлик їсть!» Я, дожевав, кажу, що шашлик скоро буде готовий, а я взагалі їм вареники! У цей момент починає здивовано обурюватися дівчина. Тут інша офіціантка принесла шашлик хлопця — все нормалізувалося. А дівчина чекає свої вареники… Довелося їй пояснювати, що її вареники готуються, а я їм персональские.
Пізніше приніс-таки вареники: маленька порція на великій тарілці. Знову сміх, обурення, претензії, але все це в жартівливо-дружній формі.
Люди, посміхайтеся, адже це вас прикрашає як мінімум раз в десять. Спілкуйтеся, цим ми і відрізняємося від тварин. І їжте на здоров’я!
