Всю флешку (і можна без хліба)

284

Зустріч, організована місцевою групою в соцмережі. Беру з собою фотоапарат, купу об’єктивів, штатив. По закінченні выгружаю в фотоальбом півсотні знімків. Починаються претензії:

— А чому так мало? Ти ж знімав без перерви!

Так, знімав. Але там у мене багато дублів, дещо вийшло з браком.

— А де я, де ми там ще танцювали?

Ви бачили, в яких умовах відбувалася зйомка? Пізній вечір, світло тільки від багаття і декількох ліхтариків. За умови того, що у мене був нацеплен світлосильний об’єктив і задерта чутливість, витримка склала всього лише 1/15 секунди (для необізнаних: на 80 мм фокусної відстані і з рук-то дуже важко утримати, але фон вийшов нормально, так що справа не в кривизні моїх рук). Я просив вас постояти деякий час не рухаючись. Ви ж, схоже, не чули. На фото вийшли розмиті силуети, тому, природно, ці знімки відразу ж відправляю в кошик. У відповідь на питання: «А де?» — ви чомусь ображаєтеся. От скажіть, навіщо вам це сміття?

Ще кажу «задовбали» тим, хто просить повні розміри. Навіщо вам JPEG на 10 і більше мегабайт? Особливо стосується пейзажних робіт. Це означає, що вся відібрана папка займає 500 і більше мегабайт. А панорами в повному розмірі я тим більше не дам, оскільки кожна займає від 100 мегабайт до гігабайта. 1200×800 для простих знімків або скільки виходить×1000 для панорам цілком придатне для перегляду на весь екран на моніторі. 1200×800 цілком пристойно друкується на 10×15 (хоча на A4 вже йде квадратиками).

Чому я не викладаю полноразмеры моїх пейзажних робіт? У мене один раз вже звідкись забрали фотографію, обрізали, додали моторошні ефекти накладання та розмістили в іншій соцмережі без вказівки авторства.

Окреме «задовбали» — соцмережам і іншим сайтам, які тиснуть зображення до неймовірно жахливого якості, затирають EXIF і — о жах — ліплять власний ватермарк. Пардоньте, мої фото належать тільки мені, але ніяк не вам, і на якій підставі ви вносите зміни у завантажуване зображення, незрозуміло.