Рішення арбітражу в Гаазі, яка зобов’язує Росію виплатити «Укрнафті» $44 млн, Москва оскаржить за прецедентом ЮКОСа. Розповів завідувач кафедри міжнародного права юридичного факультету МГУ, кандидат юридичних наук, доцент Олексій Велетнів
«Українська компанія «Укрнафта» в майнових претензії до Росії практично один в один повторює претензії акціонерів ЮКОСа, які свого часу становили 50 мільярдів доларів. Київ з позовом навіть звернувся в той же арбітраж третейського правосуддя – майданчик у Гаазі, але, звичайно, склад арбітрів іншого. За процедурою ad hoc майданчик всякий раз використовується для розгляду конкретного спору, тобто склад суддів підбирається індивідуально.
Потрібно враховувати, що вирішення таких арбітражів остаточне, набуває чинності в момент винесення та апеляційних процедур для них не передбачено. Але в Росії все ж є простір для маневру та варіанти ухилитися від виплати присуджених компенсацій. Ці способи позитивно зарекомендували себе все в тому ж знаменитому розгляді з акціонерами ЮКОСа, їх же Москва вже задіює у ряді газових розглядів з Києвом. У претензіях України по майну в Криму вони цілком застосовні», — відзначає фахівець.
«Укрнафта» повідомила про рішення міжнародного арбітражу в Гаазі, який зобов’язав Росію виплатити компенсацію за втрачене у Криму майно» в розмірі $44,4 млн і $3,5 млн судових витрат. Зазначається, що рішення винесено 12 квітня 2019 року. Українська компанія просила стягнути з Росії компенсацію за «експропріацію» майна – перейшли під російську юрисдикцію 16 автозаправок в Криму і ряд адміністративних приміщень на території півострова. Арбітраж підтримав ці вимоги.
«У свій час, коли Росію зобов’язали виплатити акціонерам ЮКОСа 50 млрд доларів, Москва оскаржила це рішення з процедурних підстав у національному суді Гааги. Невідповідність арбітрами юрисдикції, вихід за рамки винесених за позовом питань – варіантів знайти порушення у процедурах роботи чимало, потрібно ретельно розібрати всю процедуру розгляду спору. І юридичні нюанси цілком можуть стати причиною повної скасування рішення арбітражу в цілому.
У випадку з ЮКОСом зараз скасоване рішення пішло в другу інстанцію національного голландського суду, де зависло на непередбачувано довгий термін. Це зупинило всі процедури стягнення, які ЮКОС у свій час ініціював до Росії в різних державах світу. Тобто акціонери втратили головного аргументу для вимоги компенсацій у Москви, а вже розглянутого питання вони не мають право скликати арбітраж повторно. Вся історія в підсумку обернулася на користь Росії», — підкреслює фахівець.
Відмова платити
«Укрнафта» в міжнародному арбітражі оголосила, що намагалася повернути контроль над своїм майном після возз’єднання Криму, але отримала відмову від російських правоохоронних органів. Влітку 2015 року українська компанія передала спір на розгляд у міжнародний арбітраж. Росія оскаржила це у Верховному суді Швейцарії, однак суд у жовтні 2018 року відхилив російський позов. Швейцарський суд і арбітраж в Гаазі погодилися в тому, що «Укрнафта» є інвестором.
В 2014 році, як і сьогодні, діяла міжурядова угода між кабміном України і урядом Росії про заохочення і взаємний захист інвестицій. Саме до цього апелював Київ в арбітражі, називаючи АЗС в Криму інвестиціями. До цього ж угодою апелює ряд інших позивачів на Україні, вимагаючи компенсацій у РФ у міжнародних судах. Серед них є юридичні особи, пов’язані з українським бізнесменом Ігорем Коломойським і його групою «Приват» – вони подають позови в міжнародний арбітраж у Женеві.
«Угода між урядами Росії і України про взаємний захист інвестицій діяло на момент переходу Криму під юрисдикцію РФ, і це легітимізує майнові претензії українських компаній до Москви. А значить, з великою часткою ймовірності вони будуть вигравати в міжнародних арбітражах, добиваючись компенсації своїх втрат.
Варіант у Росії відмовитися визнати ці судові рішення є, але тоді перемогла сторона почне накладати примусові стягнення на зарубіжні активи РФ. Акціонери ЮКОСа в свій час намагалися заарештувати російське майно в різних країнах, включаючи навіть знаменитий вітрильник «Сєдов». Зараз за тією ж схемою діє український «Нафтогаз» у суперечках з «Газпромом», накладаючи стягнення на майно російського підприємства в різних юрисдикціях.
Втім, і тут у Москви залишаються варіанти. Українській стороні доведеться прийти в національні суди країн, де знаходиться майно РФ, попросивши визнати рішення арбітражу Гааги і звернути стягнення на конкретне майно. Росія має право в тих же судах оскаржити ці вимоги. Тоді розгляду в різних інстанціях з урахуванням оскаржень затягнуться на довгі роки», — підсумовує Олексій Велетнів.
Максим Бут, Економіка сьогодні
