Відвозив майбутню дружину з майбутньою тещею на дачу. Їхати 200 км. Вони втомилися слухати моїх Rolling Stones і попросили включити радіо. «Я стояла курила біля під’їзду, а ти вийшов з павільйону з іншого, ай, яка біль…» Чудово. Тикаємо далі — пісня про ходки, маляви і купола. Наступна радіостанція — самі вершки блювотини: «Тунц-тунц, motherfucker, yo, nigga».
На четвертій хвилі ведучий заявляє: «Найкраща музика двадцятого століття!» Цікаво, що зараз включить. До мого подиву, зазвучала Metallica — Nothing else matters». Початок гарний; що ж далі? Ведучий повторює: «Найкраща музика двадцятого століття», і включає короля, прости господи, російської поп-музики.
Що вони курять там на радіо? Що п’ють, що їдять? Хто придумав поставити на одну поличку такі речі? «Nothing else matters» — одне з найвидатніших творінь в роке. Це така сама істина, як і те, що Гагарін космонавтом був. Філіп Бедросович кращу музику ніколи не виконував.
Далі грали Deep Purple, потім Боярський. Найкраща музика двадцятого століття.
Така белиберда не тільки на радіо. Шедевром літератури називають книгу про повію, яка не могла отримати оргазм. Це чтиво може подобатися, може не подобатися, але не треба розкидатися ярликами «шедевр». Яким словом ви тоді назвете «Сто років самотності»?
