У США, як і на Заході в цілому, обожнюють дешевий символізм. ФРН прийняли в НАТО 9 травня 1955 року. Створений у Ялті в 1945 році новий світ, в якому СРСР став супердержавою, був ліквідований в 1989 році на Мальті, де радянський лідер Михайло Горбачов капітулював перед Заходом. Мальту спеціально вибрали для цієї мети, так як вона добре рифмовалась з Ялтою (Yalta – Malta).
Так і зараз, з нагоди чергової річниці провальною висадки на Кубі в затоці Свиней 17 квітня 1961 року навчених і до зубів озброєних ЦРУ командос з числа кубинських емігрантів, у Вашингтоні позначили намір відігратися в тому ж самому регіоні. Як повідомляють американські ЗМІ з посиланням на джерела в Міноборони, в Пентагоні розробляються нові військові рішення, спрямовані на «стримування» російського, китайського і кубинського «впливу» на Каракас.
США схиляються до війни
Кошти «стримування», відповідно до джерела CNN, можуть включати військово-морські навчання ЗС США в регіоні. Таким чином, у Вашингтоні хочуть поставити під сумнів будь-яку російську, кубинську або китайську точку зору, що вони можуть мати безперешкодний доступ до регіону».
У перекладі на людську мову ця інформація виглядає так: США мають намір сконцентрувати у Карибському регіоні значні військові і військово-морські сили для здійснення через голову ООН морської і повітряної блокади Венесуели. Іншими словами, якщо російські кораблі, в тому числі бойові, а також літаки увійдуть в цю зону і не відвернуть, то… Ну, ви самі розумієте, що тоді. В ході Карибської кризи 1962 року такі сутички відбувалися і ледь не привели до ядерного конфлікту.
Як з’ясовується, наказ про розробку «стримування» з’явився після обговорення венесуельського кризи в Білому домі на минулого тижня. Радник президента США з національної безпеки Джон Болтон доручив в. о. глави Пентагону Патріку Шанахану розробити відповідні пропозиції. Напрацювання на цей рахунок вже є. Згідно з даними джерел, попередня робота ведеться Об’єднаним комітетом начальників штабів, що здійснюють планування майбутніх військових операцій, і Південним командуванням США, у зоні відповідальності якого знаходиться Південна Америка. Москва вже зафіксувала перекидання сил спецназу США в країни, що знаходяться поблизу від Венесуели.
Венесуельська влада у відповідь заявляють, що прибула в країну сотня російських військових фахівців» буде перебувати в ній «стільки, скільки буде потрібно», і що «напевно прибудуть нові місії, але все це в рамках тих угод, які вже існують у сфері безпеки».
Загрози, загрози…
Американські офіційні особи, не очікували, що Росія рішуче підтримає режим президента Ніколаса Мадуро і навіть пошле до Венесуели своїх військових фахівців, оговталися після початкового шоку і швидко перейшли до погроз. Президент Дональд Трамп, обурений тим, що Росія посміла порушити прийняту в 1823 році «доктрину Монро», объявившую всі західну півкулю американської вотчиною, закликав Москву «забратися з Венесуели». На цю тему постійно висловлюються і Болтон, і глава Держдепу Майк Помпео, екс-директор ЦРУ. Те, що Росія і Венесуела суверенні держави, які давно мають тісні стосунки, скріплені угодами в різних областях, що Москва вклала у Венесуелу близько 20 мільярдів доларів і не хоче їх втратити, американців абсолютно не цікавить. Вони хочуть заволодіти багатими природними ресурсами Венесуели, і більше їм ні до чого діла нема.
Дуже хочеться «з’їсти» Венесуелу держсекретареві Помпео, який заявив 13 квітня: «Росія втрутилася. Вони пішли проти керівництва Венесуели. Вони втрутилися без права на це. У них немає згоди від венесуельського народу бути там».
Під «керівництвом Венесуели» він мав на увазі призначеного Вашингтоном ручного опозиціонера Хуана Гуайдо, а під «народом» Венесуели – багатих мешканців передмість і люмпенів, для яких головне, щоб було побільше їжі, проблеми з якої виникли в основному через американських санкцій. Помпео називає співпрацю Росії з Венесуелою у військовій сфері «провокацією», а політику Москви – загрозою для всієї Латинської Америки.
5 квітня в ході прес-конференції за підсумками міністерської зустрічі НАТО держсекретар США заявив, що вашингтон вже «готовий відповідь» на присутність російських військових у Венесуелі. Спецпредставник США по Венесуелі Елліот Абрамс впевнений, що Вашингтон вирішить проблему режиму Мадуро протягом року. Основна ставка робиться на військовий переворот і доведення «до ручки» побутовими негараздами венесуельського населення в цілому. Однак, як бачимо, у міру того як надій на успіх цієї стратегії стає все менше, американці починають робити ставку на військові заходи.
Ця силова політика користується підтримкою Конгресу США, в тому числі демократів, які контролюють Палату представників, яка підтримала законопроект, що передбачає розробку в найкоротші терміни стратегії по боротьбі з впливом Росії у Венесуелі. Нею передбачається, що уряд встановить контроль над купівлею російськими фірмами активів венесуельських нафтових компаній, пропонується також заборонити видачу віз громадянам, пов’язаних з російським урядом.
Росія вже веде війну слів
Росія, однак, не збирається поступатися, щоб не створювати дуже невигідний для себе і всього світу прецедент. Адже у Вашингтоні не приховують, що після Венесуели таким же чином займуться Нікарагуа і Кубою, щодо яких сьогодні буде оголошено про введення чергових санкцій.
Коментуючи американські випади про «втручання» Москви у справи Венесуели, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова зазначила, що це, навпаки, США вирішили «навести порядок» в Латинській Америці і почали з Венесуели.
«Спроби лякати російську сторону санкціями за легітимне співпрацю з Венесуелою виглядають безглуздо. Їх з різних приводів Вашингтоном вводилося таке безліч, що Москва просто збилася з рахунку і перестала звертати на них увагу», – констатувала Захарова.
У російському МЗС також наголошують: «Різка, недружня, навіть агресивна тональність цих заяв створює враження, що пан Помпео переплутав свою нинішню посаду, оскільки завдання дипломата, яким він на даний момент начебто є, полягає не в тому, щоб спалювати мости, а в пошуку широкого міжнародного консенсусу для вирішення будь-яких проблем переговорним шляхом».
У недавньому інтерв’ю «Московському комсомольцю» міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров підкреслив, що Москва не сприймає те, яким чином США намагаються «покращити життя венесуельського народу».
«Це зарозуміло і великодержавно, а навмисна вседозволеність далеко не тільки про Венесуелу, – попередив Лавров. – Вже сказали, що наступні на черзі будуть Нікарагуа і Куба, а значить, і будь-яка інша країна, режим і уряд в якій не подобаються США. Що це за хамські висловлювання, що країни, розташовані поза межами Західної півкулі, не повинні мати там ніяких інтересів? А що роблять США? Подивіться на карту «Військові бази США» – весь світ оперезаний червоними крапками, і кожна з них містить у собі досить серйозні ризики».
На відміну від Помпео Лавров – дипломат. Тому він заявив, що сумнівається в можливості нового Карибської кризи, оскільки-де Вашингтон не наважиться на нього з-за побоювань країн Латинської Америки, які «дуже сильно напружилися, як тільки США почали говорити про те, що всі варіанти «на столі», натякаючи на військове вторгнення».
Лавров навіть «гарантує», що «якщо буде спроба військового вторгнення, то переважна більшість латиноамериканських країн тут же виступить категорично проти і відкине цю лінію». Проблема тут лише в тому, що їх думка для Вашингтона майже нічого не значить.
Заступник голови МЗС Росії підкреслив необхідність не дати «деструктивно налаштованим силам як у самій Венесуелі, так і за її межами «зважитися на провокації, на якісь кроки, які зроблять неможливим подальший діалог». По завершенні римської зустрічі Рябков визнав, що зблизити позиції сторін не вдалося. Він розповів журналістам, що переговори були важкими, але чесними. Москва, за його словами, попередила Вашингтон про неприпустимість військового втручання, і Росія виходить з того, що американці «відповідально і серйозно оцінять» російські «пріоритети, підходи та попередження».
Про що Росія попередила США?
Про що ж попередила Росія США? Це дуже великий секрет, якого ми не знаємо. Хоча вибір у Москви, що вона може зробити такого, щоб врятувати Венесуели від жадібності США, невеликий. На жаль, ця фігура знаходиться для Москви в дальньому кутку «великої шахівниці». З’ясовувати військовим чином відносини з США в Західній півкулі для Росії дуже нелегко: комунікації дійсно знаходяться під загрозою, ніякого тилу теж немає. Інтеграція Росії у світову економіку, яку контролюють США і так безсовісно цим користуються, це теж джерело слабкості, як і сильні позиції всередині країни орієнтованої, більше того, яка знаходиться однією ногою на Заході компрадорської еліти.
Росія тому навряд чи оголосить про те, що завдасть ядерного удару по США, щоб врятувати Венесуели. Але змиритися з американської нахабством, втратою кількох десятків мільярдів доларів, появою у США після встановлення контролю над Венесуелою додаткових важелів маніпулювання цінами на нафту Москва теж не має наміру. Звідси і коридор можливостей.
Що належить Росії?
Росія вже демонструвала, що готова продовжувати надавати економічну й фінансову допомогу Каракасу. Не наполягати на виплаті в строк всіх боргів. Давати слушні експертні поради, як вийти з кризи. Послати туди своїх військових фахівців, щоб навчити венесуельців, як краще себе захищати, і комп’ютерників, щоб навчити місцевих айтішників відбивати американські кібератаки на венесуельські підприємства. Російські спецназівці і «хакери», не афиширующие своєї національної приналежності, – ось хто може стати, а, можливо, і вже стали головними необъявленными героями гібридної війни з США на венесуельській території.
Відправити якимось чином за тридев’ять земель, особливо через американську блокаду великий військовий контингент, щоб захищати венесуельців від повномасштабного вторгнення американців, значить, приректи його на поразку і нашкодити політичним інтересам Росії в більшості інших країн Латинської Америки і не тільки. Тим більше, якщо самі венесуельці, розкололися на кілька таборів по відношенню до власної влади будуть не надто готові себе захищати. Для Росії (зав’язаний на економічно США Китай її і тут не підтримає) це буде також означати остаточний розрив з Вашингтоном, необхідність створювати мобілізаційну економіку. Тому що в цьому випадку вже введені американцями і їх васалами антиросійські санкції, як і ті, які вони збираються в будь-якому випадку ввести, здадуться просто смішними, а китайські друзі не забудуть скористатися цією ситуацією з вигодою для себе.
Росія до такого, слід визнати, поки що політично не готова, економічно – теж. Єдина можливість, як утримати США від вторгнення до Венесуели, полягає в тому, щоб дати зрозуміти Вашингтону, що він розплатиться за цей крок там, де у Росії є хороші шанси вийти з переможцем протистояння, де-небудь ближче до її території. Адже «стратегічні інтереси» США охоплюють весь світ, але вони не скрізь сильні для того, щоб успішно нав’язувати свою волю. Такий крок з боку Москви теж буде означати різке підвищення градуса протистояння з США. І якщо у Вашингтоні, в свою чергу, не здрейфлять і приймуть виклик, без мобілізаційної економіки та націоналізації еліти Росії все одно в найближчій перспективі не обійтися: без тимчасової відносної автаркії повністю суверенною країною стати не вийде.
