Пам’ятайте знамените “Стамбул -місто контрастів”? Так от, Іркутськ запросто може цю фразу зробити свої міським девізом. Можливо самі іркутяне уже й уваги на це не звертають, а ось свіжим поглядом все ловиться миттєво.
Ну що, друзі, погуляємо Іркутську?
Почну, мабуть, з одного з найпопулярніших місць в місті – з набережної Ангари. Перед нами Богоявленський собор 18 століття і “мужик з рушницею”- пам’ятник засновникам міста.
А ось і сама красуня-Ангара. Рано вранці на набережній нікого немає, правда і ми погуляли тут зовсім недовго, тому що хвилин через 10 вже стукали зубами від пробирающей наскрізь холодної вогкості.
Тому, хто придумав викласти сходинки і саму набережну плиткою я б присудила премію “Почесний дебіл міста”, бо трохи припорошенная сніжком плитка перетворюється в пекельний каток.
Якщо будете читати про Іркутськ, то обов’язково дізнаєтеся, що в ньому збереглося багато дерев’яних будинків. І так, це центр міста і тут живуть люди.
І тут теж живуть. Ось такий він дивний місто, де на одному п’ятачку і сучасні багатоповерхівки і дому з дуже-дуже минулого.
Начебто вікна, але так вросли в землю, що вже перетворилися в двері.
Знаменитий лубочно-туристичний 130 квартал. На вході всіх зустрічає символ міста – бабр. Бабром якути називали уссурійського тигра, а в перекладі з тюркського бабр це пантера або ягуар.
130 квартал – мабуть найбільше моє розчарування від міста. Хотілося побачити квартал красивих дерев’яних будинків, як про нього скрізь пишуть, а побачила ось це.
До речі, китайська мова в Іркутську скрізь – на вивісках, в кафе, готелях, на покажчиках. Іноді може не бути написи російською, але на китайському вона буде обов’язково.
Самий гарний будиночок 130 кварталу і той весь в китайських ієрогліфах, перекладу на російську не виявила. Тим, хто збереться їхати в Іркутськ скажу – не витрачайте час на 130 квартал, в місті є багато чого набагато більше цікавого.
Казанська церква, побудована в кінці 19 століття. На мій погляд вона дуже красива, хоча не всі мою думку розділяють. В однієї панянки з нашої компанії ця церква викликала сильне відторгнення.
А це антураж, в якому живе ця краса. Відразу навіть не зрозумієш який рік на вулиці, не то 2019, не те 1990.
Повертаємося від церкви в центр міста, вирішили піти пішки. Заодно “покаталися” на машині часу, бо таких ринків я вже багато років не бачила. Килими з кіньми і лебедями викликали гострий напад ностальгиии))
Думаєте в непотребном вигляді тільки дерев’яні будинки? Судячи з усього цій багатоповерхівці зовсім не сто років, але в ремонті вона потребує дуже давно.
Однак, буде несправедливим сказати, що усі дерев’яні будинки міста непотребном вигляді. Є і ось такі перлини.
Це будинок купців Шастиных, відомий як “Мереживний будинок” . Його різьблена декоративна обробка і справді нагадує мереживо. Будинок був врятований від зносу і відновлений у 1999 році за старими фотографіями. Дивно, але ініціатива відновлення належала не місту, а французької асоціації, що займається збереженням пам’яток архітектури.
Ще один з добре збережених дерев’яних будинків Іркутська – музей декабристів. Він розташований в двох садибах – Трубецького ( на фото) і Волконського. На жаль в сам музей ми не потрапили, він був закритий, але зовні будиночок оцінили, у двір заглянули. Що сказати, непогано жили засланці князі.
А ось сюди я рекомендую дістатися, хоча “Ангара” пришвартована далеко від туристичних стежок. “Ангара” – один з найстаріших криголамів у світі, спущений на воду в 1900 році, брав участь у Громадянській війні. Зараз тут музей, в який ми знову не встигли ( чомусь всі музеї закриваються дуже рано, а взимку ще й по 2 вихідних в тиждень мають).
Звичайно ж ми багато чого в місті не встигли подивитися, що побачили тільки з вікна автобуса, але в будь-якому випадку місто залишив дуже неоднозначне враження. В першу чергу вразив контраст між старими і новими кварталами, немов взяли два міста, струснули, перемішали і висипали назад, отримавши ось таку пекельну суміш.
Не склалася загальна картинка, немає єдиного архітектурного ансамблю, який зробив би обличчя міста. Ну і звичайно, велика кількість реклами, просто зашквар якийсь ( або ми Москвою настільки розбещені?) і дроти, дроти, дроти, причому жирні і в найкрасивіших місцях.
Звернули увагу, що в оповіданні немає вечірніх картинок? Думаєте мені лінь було ввечері погуляти по місту? Помиляєтесь. На жаль, в місті немає нормальної архітектурного підсвічування і більшість красивих видів просто потонуло в зимовій темряві.
Я сподіваюся, що це була не остання наша зустріч з Іркутськом і наступного разу я зможу показати вам гарний Іркутськ.
