Кінець важкого трудового тижня, п’ятниця. Збираємося з друзями зустрітися, випити-закусити та погомоніти. Облюбували заклад на 5 поверсі одного з торгових центрів. Ліфта там не дочекаєшся (ще три рівня підземної парковки), і в базарний день у нього, як водиться, набивається натовп народу.
Нарешті дочекалися і завалюємо, їдемо на 5 поверх. На 4 поверсі заїжджає візок зі сплячим немовлям, за неї входять батьки і впевнено тиснуть на 1 поверх. І тут хтось просительным таким, перепрошуючи, дивлячись на батьків з коляскою, каже:
— А може, все-таки спочатку заїдемо на п’ятий?
Я тут же гаркнула, що ліфт їде спочатку на п’ятий, а всі бажаючі відправитися вниз поїдуть тільки після цього. Удостоїлася оберемки ненавидяще-здивованих поглядів і фрази, що стала інтернет-мемом. Ну, ви зрозуміли, так?
Задовбав абсурдний дитиноцентризм.
