Вчимося в приватному вузі маленькій прибалтійській країні. Наш університет буквально просочують понти і всіляка параноя. В останній раз відзначилась молода бібліотекарка.
Приходимо в понеділок після обіду:
— Добрий день, нам дві книги ось ці по праву ЄС.
— (Владним голосом начальника складу ядерних боєголовок) На скільки?
— На тиждень.
— (Швидко усвідомивши можливість ядерної загрози) На тиждень багато — принесете в понеділок!
І так, куди не прийдеш. Хлібом не годуй, дай відчути власну значущість!
