Улюблені радянські акторки. Любов Малиновська.

678


Малиновська Любов Іванівна народилася 31 липня 1921 року в Оренбурзі.
Шлях Любові Малиновської в кіно був довгим і важким. З другого курсу інституту вона пішла добровольцем на фронт, потім працювала токарем на заводі, пережила блокаду.

У 1947 році Любов Малиновська закінчила ВДІК, майстерню Бориса Бабочкіна і стала працювати в Московському Театрі-студії. Перший час актрисі, яка не має свого житла, доводилося ночувати на підвіконні в театрі, потім знімати кут. Як-то, поїхавши в Ленінград у відпустку, Любов Малиновська несподівано вийшла заміж, народила доньку і залишилася в північній столиці назавжди, ставши актрисою Ленінградської естради.

У кіно Любов Малиновська почала зніматися з 1955 року. Її дебютом стала роль Палажки в мелодрамі Михайла Швейцера «Чужа рідня». За чотири десятки років актриса знялася в більш ніж ста п’ятдесяти фільмах. З однаковим успіхом вона грала в самих різних жанрах: мелодрамах («дорога моя людина», «Медовий місяць») і героїчних картинах («В твоїх руках життя»), релігійних драмах («Анатема», «Люблю тебе, життя») і комедіях («Іноземка», «Джек Восьмьоркін – американець»).

Яскраві образи актрисою були створені в музичній драмі «Катерина Ізмайлова» (стара каторжница), військовому кіноромані «Чорна береза» (Алексеиха), мелодрамі «Русское поле» (Антоніна).

У 1998 році Любов Малиновська зіграла роль старої вдови у трагікомедії Сергія Снєжкіна «Квіти календули». Відразу ж після закінчення зйомок актрису підстерегла біда: вона потрапила під машину і отримала численні переломи. Свою велику і складну роль їй довелося озвучувати в перервах між операціями. Праця актриси був високо оцінений – Любов Малиновська отримала призи на престижних кінофестивалях «Сузір’я» і «Балтійська перлина».
Малиновська Любов Іванівна померла 18 травня 2009 року в Санкт-Петербурзі.

Чужа рідня (1955)

Дорогий мій чоловік (1958)

Піднята цілина (1959, 1960, 1961)

Жайворонок (1964)

Зайчик (1964)

У вогні броду немає (1967)

Женя, Женечка і “катюша” (1967)

Виринея (1968)

Снігуронька (1968)

Салют, Маріє! (1970)

Даурия (1971)

Після ярмарку (1972)

Бронзовий птах (1974)

У моїй смерті прошу винити Клаву К. (1979)

Пригоди принца Флорізеля (1979)

Торпедоносці (1983)

Джек Восьмьоркін – “американець” (1986, 1987)

А чи був Каротин (1989)

П’ють кров (1991)