Новий вид носорогів, Epiaceratherium itjilik, був виявлений у Канадській високій Арктиці, надаючи важливу нову інформацію про еволюцію та поширення цих великих ссавців. Скам’янілі останки носорога, який жив близько 23 мільйонів років тому в епоху раннього міоцену, були знайдені в кратері Огтон на острові Девон, Нунавут. Це відкриття кидає виклик давнім уявленням про роль Північної Атлантики у формуванні еволюції носорогів.
Носоріг, існування якого в Арктиці ніхто навіть не міг уявити
Epiaceratherium itjilik є відносно недавнім доповненням до роду носорогів, тісно пов’язаним з іншими видами, які процвітали в Європі мільйони років тому. Носоріг був середнього розміру, який можна порівняти з сучасним індійським носорогом, але не мав рогу. Дослідники були вражені станом знайдених останків; понад 75% скелета напрочуд добре збереглися, що дозволило детально проаналізувати анатомію тварини.
Значення незвичайно повних останків
Аналіз дослідників включав порівняння Epiaceratherium itjilik з 57 іншими видами Rhinocerotidae, більшість з яких зараз вимерли. Це порівняльне дослідження, засноване на музейних колекціях, науковій літературі та обширних базах даних, дозволило їм розмістити нещодавно виявлений вид у ширшому еволюційному контексті родини Rhinocerotidae. Важливо, що кожен вид був географічно нанесений на карту, що дозволило використовувати математичне моделювання для розуміння швидкості розповсюдження між різними континентами.
Перегляд концепції Atlantic Land Bridge
Найбільш вражаючим результатом цього дослідження є вплив на наше розуміння того, як носороги мігрували між Північною Америкою та Європою. Попередні теорії припускали, що Атлантичний сухопутний міст – нині затоплений наземний зв’язок між континентами – перестав функціонувати як коридор розселення приблизно 56 мільйонів років тому. Epiaceratherium itjilik і споріднені види, однак, надають вагомі докази того, що носороги продовжували переміщатися між Європою та Північною Америкою набагато пізніше, можливо, в епоху міоцену.
«Описувати новий вид завжди цікаво та інформативно», — сказала доктор Даніель Фрейзер, дослідниця, яка брала участь у дослідженні. «Але ідентифікація Epiaceratherium itjilik може дати ще багато чого, оскільки наші реконструкції еволюції носорогів показують, що Північна Атлантика відіграла набагато важливішу роль у їхній еволюції, ніж вважалося раніше».
Арктичний скарб
Це відкриття підкреслює потенціал Арктики для відкриття нових знань і відкриттів. Висновки, опубліковані в журналі Nature Ecology & Evolution, припускають, що подальше вивчення арктичних скам’янілостей може значно розширити наше розуміння видоутворення ссавців з часом. Відкриття спонукає до переоцінки давно встановлених шляхів розповсюдження та демонструє, що Арктика, здавалося б, суворе середовище, колись була критичним шляхом для еволюції ссавців.
Арктика продовжує пропонувати нові знання та відкриття, які з часом розширюють наше розуміння видоутворення ссавців. — Доктор Деніел Фрейзер
