Нове генетичне дослідження показало дивовижну нестачу ДНК Денісована у людей епохи Джомон (приблизно 16 000–3 000 років тому), які жили в Японії. Цей результат дає спокусливі підказки про ранні людські переміщення та взаємодії в Євразії. Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, досліджує складну історію генетичного змішування між сучасними людьми (Homo sapiens) і їхніми таємничими родичами, денисовцями.
Денисівці, вимерла група гомінідів, відома лише за фрагментарними залишками кісток і генетичними слідами, колись населяли частини Євразії. Їх ДНК все ще присутня в людей з Океанією, Східною Азією, Південно-Східною Азією та корінними американцями. Вчені використовують цей «денесово-ванський відбиток», щоб зібрати разом стародавні подорожі цих архаїчних людей.
Команда порівняла генетичні дані 115 стародавніх людей з різних регіонів Євразії, що датуються 45 000 років тому, з даними 279 сучасних людей. Результати малюють переконливу картину впливу денисовців на різні групи населення:
- Східноазіатське походження: Давні жителі Східної Азії з материка (Китай і Монголія) мали найвищий вміст денисовської ДНК серед усіх досліджуваних євразійських груп. Цей значний обсяг свідчить про численні зустрічі з різними популяціями денисовців до останнього зледеніння (період екстремальних холодів приблизно від 26 500 до 19 000 років тому).
- Західноєвразійські зв’язки: Навпаки, стародавні народи із Західної Євразії (Іран і Грузія) демонстрували найнижчий рівень денисовського походження.
Найдивовижніше відкриття? Стародавні жителі Японії в епоху Дзьомон (приблизно 16 000–3 000 років тому) мали дуже мало ДНК Денісова. Одна особина цього періоду, яка жила приблизно 3755 років тому, мала денісівський генетичний внесок, який становив лише від однієї шостої до однієї восьмої частки від сучасних жителів Східної Азії. Це відкриття різко контрастує зі значним походженням денісівців пізніх японських популяцій епохи Кофун (приблизно з 3 по 7 століття н. е.), що свідчить про подальший приплив генів денісівців, можливо, пов’язаних з міграцією з материкової частини Східної Азії до Японії в цей час.
Хоча причини цієї унікальної моделі походження дзьомон ще не ясні, дослідники пропонують кілька можливостей:
- Різні міграційні маршрути: Ранні сучасні люди, можливо, йшли різними шляхами, коли вони поширювалися Східною Азією, змушуючи деякі групи, такі як дзьомон, повністю уникати зустрічі з денисовцями.
- Рідкісне розселення денисовців: Денісовці могли бути географічно розсіяними, що робить їх зустріч відносно рідкісним явищем для деяких популяцій, у тому числі ранніх дзьомон.
Подальший генетичний аналіз ранньої японської доісторії (приблизно 32 000 років тому) може пролити більше світла на цю захоплюючу таємницю та покращити наше розуміння того, як стародавні люди взаємодіяли по всій Євразії. Це дослідження підкреслює силу стародавньої ДНК у розгадуванні складних моделей міграції та висвітленні взаємопов’язаної історії еволюції людини.
