У дивовижній демонстрації життєздатності спори моху вижили протягом дев’яти місяців у суворих умовах космічного простору, причому вражаючі 86% успішно проросли після повернення на Землю. Результати, опубліковані 20 листопада в iScience, припускають, що транспортування рослинного життя на інші небесні тіла, такі як Місяць або Марс, може бути більш здійсненним, ніж вважалося раніше.
Fortitude Beyond Earth
Researchers led by biologist Tomomichi Fujita of Hokkaido University sent spores of the moss Physcomitrium patens on a long orbital journey aboard the International Space Station. Незважаючи на надзвичайний вакуум, високий рівень радіації та коливання температур, більшість спор не тільки вижили, але й відновили ріст після повернення на Землю.
— Чудово, — лаконічно відповів Фуджіта, спостерігаючи за відсотком схожості.
Успіх цього експерименту помістив спори моху серед зростаючого списку організмів, включаючи деякі бактерії, лишайники, насіння рослин і тихоходок, які, як було показано, здатні витримувати тривале перебування у відкритому космосі. Незважаючи на те, що початкове тестування в симульованому середовищі показало високі шанси на виживання, Фуджіта залишався обережним, зазначивши, що «множинні стресові умови можуть мати синергічний негативний ефект».
Захисні механізми в дії
Астробіолог Даніела Біллі з Римського університету Тор Вергата не була здивована результатами. Сплячий, зневоднений стан спор забезпечував вбудований захист від екстремальних умов навколишнього середовища. Додаткову стабільність забезпечував спорангій, природна оболонка, яка захищала їх від шкідливого випромінювання.
Однак Біллі попереджає, що підтримувати життя в активному, зволоженому стані набагато складніше завдання. Метаболічно активне насіння набагато більш вразливе до спільного впливу радіації, вакууму та мікрогравітації.
Наслідки для космічної колонізації
Незважаючи на ці перешкоди, здатність сплячих спор рослин виживати в космосі має глибокі наслідки для довгострокових космічних місій і потенційних зусиль з колонізації. Можливість транспортування та вирощування рослин на інших планетах для забезпечення киснем, їжею та ліками тепер більш реалістична. Fujita передбачає майбутні теплиці на Марсі, населені видами рослин, створеними для сталого розвитку.
Подальші кроки: оцінка довгострокової шкоди
Наступний етап дослідження буде зосереджений на кількісному визначенні пошкодження ДНК, накопиченого спорами протягом дев’яти місяців у космосі, і на тому, наскільки ефективно отримані рослини відновлюють це пошкодження. Біллі пояснює, що унікальний радіаційний склад у космосі — поєднання космічного та сонячного випромінювання, яке зазвичай не зустрічається на Землі — створює безпрецедентний стрес.
Попередні експерименти, проведені близько 17 років тому, показали, що насіння гірчиці та тютюну виживали більше півтора років у космосі, хоча початкові покоління демонстрували повільний ріст. Однак наступні покоління відновлювалися, демонструючи здатність до генетичного відновлення.
Зрештою, успіх спор Physcomitrium patens підтверджує ідею про те, що життя неймовірно адаптивне, і що міжпланетне сільське господарство незабаром може перетворитися з наукової фантастики на наукову реальність.
