Новий аналіз місячних зразків китайської місії Chang’e-6 надає переконливі докази того, що разюче різні півкулі Місяця є результатом потужного давнього удару. Десятиліттями вчені спостерігали дивовижну асиметрію між ближньою та дальньою сторонами природного супутника Землі: на ближній стороні, зверненій до Землі, переважають темні базальтові рівнини, тоді як на дальній стороні світліше й багато кратерів. Тепер ізотопний аналіз місячного пилу, зібраного з південного полярного басейну-Ейткен, показує, що катаклізм змінив внутрішню структуру Місяця.
Загадка про місяць: чому дві сторони?
Різниця між двома сторонами була відома з 1959 року, коли радянські зонди вперше зробили зображення дальньої сторони. Ключова відмінність полягає не лише в особливостях поверхні, але й у базовому складі. Здається, мантія дальнього боку містить більшу частку більш важких ізотопів заліза та калію, тоді як ближня сторона демонструє більш легкі ізотопи. Це не можна пояснити лише вулканізмом.
Провідна гіпотеза завжди була зосереджена навколо басейну Південного полюса – Ейткена, одного з найбільших відомих ударних кратерів у Сонячній системі, що займає майже чверть місячної поверхні. Але без фізичних зразків із зворотного боку підтвердити цей зв’язок залишалося неможливим.
Chang’e 6 Місія: Прорив
Місія Chang’e 6 змінила це. Вчені вперше отримали справжній місячний пил із зворотного боку. Проаналізувавши цей матеріал, дослідники на чолі з планетологом Хенг-Ці Тянь виявили чітку ізотопну різницю між дальньою та ближньою сторонами (зібраними під час китайських місій Apollo та Chang’e 5).
Зразки на дальній стороні показують більш високі рівні важких ізотопів. Команда дійшла висновку, що Південнополярний басейн–Ейткен впливає на випаровування матеріалу з мантії Місяця, переважно викидаючи в космос легші ізотопи. Це залишило б концентрацію більш важких ізотопів у глибинах.
Наслідки для еволюції Місяця
Ми говоримо не просто про один великий кратер. Результати свідчать про те, що великі удари можуть кардинально змінити внутрішні структури планет, змінивши їх хімічний склад таким чином, що зберігається протягом мільярдів років. Тепло, що виділяється під час удару, ймовірно, призвело до глибокої мантійної конвекції, подальшого змішування та розподілу цих ізотопних відмінностей.
«Ця знахідка також означає, що великомасштабні удари є ключовими факторами формування складу мантії та кори».
Для підтвердження повного масштабу цих змін знадобиться подальший відбір зразків з інших регіонів дальньої сторони. Однак нові дані переконливо свідчать про те, що довготривалі шрами Місяця простягаються набагато глибше, ніж поверхні, назавжди змінюючи його хімічний склад. Асиметрія Місяця є не просто геологічною особливістю, а прямим результатом космічного насильства.
