Десятиліттями панувала теорія, яка припускала, що великі носи неандертальців еволюціонували, щоб зігрівати та зволожувати повітря в холодному кліматі. Однак нове дослідження ставить під сумнів це давнє переконання. Ретельно збережений череп неандертальця, відомий як «Людина Альтамура», дає найповніші на сьогодні докази того, що носові структури неандертальця не були пристосовані до холодної погоди.
Людина з Альтамури: унікальний екземпляр
Цей скелет був виявлений у 1993 році в печері поблизу Альтамури, Італія, і датується періодом від 130 000 до 172 000 років тому. На відміну від інших скам’янілостей неандертальців, людина Альтамура залишилася in situ — неушкодженою в печері — вкрита кальцитовими утвореннями, які захищають крихкі носові кістки. Це збереження має вирішальне значення: попередні дослідження спиралися на фрагментовані або неповні черепи, що призвело до припущень про анатомію носа неандертальця.
Віртуальна реконструкція
Дослідники використовували ендоскопічні зонди та 3D-фотограмметрію для цифрової реконструкції носової порожнини людини Альтамура, не порушуючи цілісності скам’янілості. Це дозволило їм вивчити решітчасту кістку, сошник і нижню носову раковину – кістки, які рідко зустрічаються недоторканими серед останків неандертальців. Результати виявилися несподіваними: внутрішня структура носа Людини з Альтамури суттєво не відрізнялася від будови сучасних людей.
Розвінчання теорії адаптації до холоду
Переважаюча теорія стверджувала, що великі носи та пазухи неандертальців максимізували повітряний потік, нагріваючи та зволожуючи повітря перед тим, як воно потрапляло в легені в умовах морозу. Однак носова порожнина Людини з Альтамури не підтверджує це твердження. Хоча неандертальці мали більші носові отвори в цілому, внутрішні структури не були однозначно пристосовані до холодної погоди.
Альтернативні пояснення
Замість того, щоб зосереджуватися виключно на адаптації до холоду, дослідники припускають, що ніс неандертальців, можливо, еволюціонував так, щоб ефективно обробляти повітря для їх великих тіл і високих метаболічних потреб. Масивна статура неандертальців вимагала міцної дихальної системи, і, можливо, цьому сприяла велика носова порожнина.
Внутрішньовидова мінливість
Дослідження також підкреслює потенційну мінливість всередині неандертальського виду. Анатомія носа людини Альтамури відрізняється від деяких попередніх реконструкцій, що свідчить про те, що не всі неандертальці мали однакові носові адаптації. Потрібні подальші дослідження, щоб зрозуміти повний діапазон варіацій усередині виду.
Ширший еволюційний контекст
Ранні види Homo також мали широкі носи, і сучасні популяції людей у холодному кліматі демонструють подібні риси носа. Це свідчить про те, що ширина носа може бути більш тісно пов’язана з розміром тіла, швидкістю метаболізму та ефективністю дихання, ніж з адаптацією до холоду.
**Висновок: ** Виключно добре збережений череп людини Альтамури кидає виклик давній думці про те, що ніс неандертальця розвинувся виключно для зігрівання повітря в холодному кліматі. Дослідження показує, що анатомія носа, швидше за все, була сформована комбінацією факторів, включаючи розмір тіла, метаболічні потреби та ефективність дихання, а не одну адаптацію до холодної погоди. Це відкриття підкреслює важливість вивчення добре збережених скам’янілостей для вдосконалення нашого розуміння еволюції людини.
