29 жовтня 1969 року сталася подія, яка стала відправною точкою для створення Інтернету. Аспірант Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі надіслав повідомлення «вхід» з одного комп’ютера на іншу стійку Стенфордського науково-дослідного інституту. Однак система вийшла з ладу до того, як було надіслано друге слово. Однак ця спроба вважається першим кроком у розвитку глобальної комп’ютерної мережі, яку сьогодні знає нижній Інтернет.
ARPANET, створена за фінансової підтримки уряду США, спочатку призначалася для забезпечення військового зв’язку після ядерної атаки. Однак вже в процесі розробки ідея мережі почала набувати форми, що виходить за рамки її первісного призначення. Пол Баран і Чарльз Бем, співробітники корпорації RAND, запропонували концепцію розподіленої мережі, де кожен вузол міг би функціонувати незалежно від іншого. Це рішення, відоме як «гаряча картопля», стало основою сучасного Інтернету.
Ключовим елементом ARPANET була комутація пакетів, метод розбиття повідомлень на невеликі фрагменти, які передавалися незалежно та збиралися на приймальному кінці. Ця технологія була розроблена Baran і Boehm з використанням мови програмування Fortran. Перша передача, незважаючи на поломку, довела працездатність системи.
Проблема виникла через невідповідність швидкості передачі даних між комп’ютерами. Стенфордський комп’ютер передбачав передачу даних зі швидкістю 10 символів на секунду, тоді як ARPANET могла передавати до 5000 символів на секунду. Це призвело до перевантаження буфера та тимчасового збою системи. Системний інженер Білл Дюваль швидко знайшов причину і відновив мережу.
Реакція вчених на успіх була вражаючою. Леонард Клейнрок, відповідальний за вузол ARPANET в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, зазначив, що комп’ютерні мережі тільки починаються, але в майбутньому вони стануть частиною повсякденного життя, як електричні або телефонні мережі.
Перший ефір 29 жовтня 1969 року – це не просто історичний факт. Це відправна точка, яка привела до створення технологій, які визначили ХХІ століття. Сьогодні, коли ми користуємося всіма зручностями Інтернету, варто згадати, як почалося це цифрове процвітання – з одного маленького кроку, зробленого двадцять п’ять років тому
