Світ вступає в нову еру конкурентної боротьби за ресурси, оскільки країни змагаються за забезпечення доступу до важливих корисних копалин — основних компонентів сучасних технологій, чистої енергії та національної безпеки. Від смартфонів до електромобілів ці матеріали лежать в основі майже всіх аспектів економіки 21-го століття, роблячи контроль над ланцюгами поставок головним геополітичним пріоритетом.
Що таке важливі мінерали?
Критичні корисні копалини не є рідкістю в земній корі, але вони є стратегічно важливими, оскільки їхні запаси або зосереджені в кількох країнах, їх важко видобувати, або необхідні для ключових галузей промисловості. Точне визначення відрізняється від країни до країни: наприклад, мідь вважається критичною в США, але не у Великобританії, яка зосереджена на таких матеріалах, як алюміній, кобальт і гелій.
Ключові мінерали, що стимулюють попит, включають:
- Літій: життєво важливий для зберігання енергії в батареях.
- Кобальт: Використовується у високопродуктивних батареях і вітрових турбінах.
- Графіт: необхідний для паливних елементів, акумуляторів і навіть ядерної енергії.
- Рідкоземельні елементи (РЗЕ): Група з 17 елементів (плюс скандій та ітрій), критично важлива для мікрочіпів, магнітів в електромобілях і передових систем захисту.
Незважаючи на назву, РЗЕ не є особливою геологічною рідкістю. Наприклад, неодим так само поширений в земній корі, як і мідь. Проблема не в дефіциті; вона перероблена.
Чому Китай домінує?
Глобальна боротьба за важливі корисні копалини виявляє фундаментальний дисбаланс: Китай домінує в переробці. Хоча багато країн видобувають сировину, Китай контролює складні й часто шкідливі для навколишнього середовища процеси збагачення, необхідні для того, щоб зробити її придатною для використання.
- 72% рафінування літію відбувається в Китаї, хоча більша частина сирого літію надходить з Австралії та Чилі.
- 90% кобальту, видобутого в Демократичній Республіці Конго, відправляється на переробку в Китай.
- Більше 95% обробки рідкоземельних елементів відбувається в Китаї.
Таке домінування не випадкове. Як зазначає Боб Уорд з Дослідницького інституту Грантема LSE, десять років тому Китай стратегічно інвестував у нафтопереробні потужності, передбачаючи різке зростання попиту з боку зеленої енергії та ШІ.
Нижчі екологічні стандарти також дозволили Китаю знизити витрати, але зі значними екологічними втратами. Нещодавні дослідження виявили токсичні септики, вирубку лісів та ерозію ґрунту на рідкісноземельних шахтах у північному Китаї.
Геополітичні ставки
Залежність від китайської обробки створює вразливі місця. У доповіді уряду США попереджено, що перебої з постачанням можуть завдати шкоди обороні та передовому виробництву. Європейський центральний банк також позначив ці залежності як ризик.
Президент Трамп пообіцяв змінити цю тенденцію, підписавши угоду про важливі корисні копалини з Австралією, яка має на меті вийти на самозабезпечення протягом року. Однак створення внутрішньої переробної потужності потребуватиме часу та значних інвестицій.
Поточна траєкторія свідчить про те, що мідь і літій можуть зіткнутися з дефіцитом поставок до 2030-х років, якщо поточні видобувні проекти не розширяться досить швидко.
Ця ситуація викликає важливі питання: чи диверсифікують країни свої ланцюжки поставок, чи Китай збереже контроль над необхідними матеріалами? Відповідь визначить майбутнє динаміки глобальної влади та переходу до стійкої економіки.
