Глибоко в космосі, приблизно за 100 мільйонів світлових років від нас, карликова галактика під назвою AGC 727130 стикається з кошмаром: їй не вистачає палива, необхідного для створення нових зірок. У той час як одна сторона цієї галактики здається нормальною, інша половина здається зловісною – довгий потік газу тягнеться далеко за її межі, ніби тягне невидима сила.
Цю космічну душу виявили астрономи за допомогою радіотелескопа Very Large Array, потужного телескопа в Нью-Мексико. Їхні відкриття вказують на зловмисника, який ховається у величезній структурі, схожій на павутину, яка проходить через всесвіт: самій Космічній мережі.
Уявіть собі космос як гігантську павутину, зіткану з неймовірно великих ниток газу та темної матерії. Галактики, як маленькі намистини, нанизані на ці нитки, постійно рухаються цією ефірною мережею. Іноді, проходячи через особливо щільні ділянки павутини – ділянки, де її нитки зливаються, – вони стикаються з інтенсивним тиском зіткнення.
Це космічне тертя діє як потужний вітер, стягуючи зовнішні шари газу поблизу галактики, що є критичним для формування зірок. Без свіжого запасу палива галактика фактично «згасає», перестаючи виробляти нові зірки та занурюючись у космічну темряву.
Хоча астрономи висунули теорію щодо цього процесу, спостерігати за ним безпосередньо було неймовірно важко. Скорочення амортизаційного тиску відбувається поступово протягом мільярдів років, що робить галактики, які вже втратили газ, занадто тьмяними, щоб їх було легко виявити. Знайти галактику, яку застали зненацька, — це все одно, що спостерігати за зіткненням автомобілів у повільній зйомці за світлові роки.
Відкриття AGC 727130 є переконливим доказом цієї теорії. Його незвичайна форма свідчить про те, що він стиснутий з боків декількома нитками космічної мережі, явище, яке, ймовірно, більш поширене, ніж вважалося раніше. Це викликає цікаві питання про те, чому ми бачимо набагато менше карликових галактик, ніж передбачають наші поточні космологічні моделі. Чи може бути так, що скорочення кадрового тиску у величезному просторі Космічної павутини тихо пригнічує ці менші галактики, залишаючи їх непоміченими?
Майбутні спостереження за допомогою більш досконалих телескопів обіцяють пролити більше світла на цю таємницю. Більш детальне відображення розподілу газу у Всесвіті допоможе астрономам відстежувати більше галактик, таких як AGC 727130, і зрозуміти, наскільки поширеним є цей процес розпаду. Рішення цієї космічної головоломки може стати ключем до узгодження нашого розуміння формування галактик із тим, що ми насправді спостерігаємо на нічному небі.
