У глибинах Нової Каледонії, де бірюзові води зустрічаються з таємничим світом китоподібних, вчені зробили відкриття, що перегукується з самою суттю людського спілкування. Мелодійні стогони, завивання і свисти горбатих китів (Megaptera novaeangliae– – не просто звуки океану, вони таять в собі складну структуру, дивно схожу на мову.
Паралелі двох світів: кити і мова
Міжнародна команда дослідників, очолювана доктором Еммою Керролл з Оклендського університету, провела восьмирічний ретельний аналіз цих китових “пісень”, зібраних в архівах підводних записів. Використовуючи методи, які зазвичай застосовуються для вивчення мови немовлят – немов розгадуючи дитячий лепет, але в морському контексті – вони виявили вражаючу закономірність. Як і людські мови, пісні горбатих китів підкоряються * * розподілу Ципфа**, відомому також як закон статечної частоти. Цей закон проявляється в тому, що найбільш часто зустрічаються звукові елементи мають статистично значущу перевагу, подібно до того, як в нашій мові найбільш вживані слова зустрічаються частіше за інших.
- Закон Ципфа: Елементарна Логіка Комунікації
-
Уявіть мовну сходи: на верхніх щаблях – найпоширеніші слова (“і”, “в”, “він”), а нижче – рідше вживаються. Закон Ципфа описує цю ієрархію частот, роблячи мову більш ефективною для навчання та передачі з покоління в покоління.
Ця схожість не випадковість. Пісні китів-це складні композиції, подібні до музичних сюїт. У них вкладені фрагменти, немов музичні теми, об’єднуються в більш масштабні структури – пісні. Така ієрархія, що передається культурним шляхом від старших особин до молодих, підкреслює ключову роль навчання у формуванні цієї унікальної “мовної” системи.
Культурний Ген в океані
Доктор Дженні Аллен з Університету Гріффіта, провідний фахівець зі структури китових співів, підкреслює цю дивовижну парадоксальну схожість: “ми говоримо про два види, еволюційно далекі, як небо від землі, але об’єднані невидимою ниткою культурної передачі. Пісня китів-це масштабне культурне явище, подібне передачі традицій на континентах, але в підводному світі. Саме це робить порівняння настільки захоплюючим.”
Від дитячого лепету до китових мелодій
Ключем до розгадки стала інтерпретація даних за допомогою методів, розроблених для аналізу мови немовлят. Професор Інбал Арнон з Єврейського університету пояснює: “ми немов перевели” мову ” китів на зрозумілу нам мову статистики. Саме так, як діти вчаться розпізнавати слова та фрази за частотою їх появи та зв’язками між ними, ми виявили приховані структури в піснях китів, що демонструють ту саму закономірність.”
Ця знахідка відкриває фантастичну можливість: горбаті кити, подібно людським дітям, “вчать” свою пісню, аналізуючи ймовірності переходу між звуковими елементами. Прірви в цих ймовірностях, як сигнали, могли б вказувати їм на межі фраз і тим, формуючи складну мелодійну структуру.
Публікація в престижному журналі * Science * підкреслює грандіозність цього відкриття. Воно не просто розширює наше розуміння китових комунікацій, а й кидає виклик традиційним уявленням про “людське виключення” в області складної комунікації. Ми бачимо, що культурна передача, навчання і формування структурних закономірностей – це фундаментальні принципи, що діють не тільки в нашому світі, але і в таємничих глибинах океану.
