Уявіть собі океан-безкрайню синяву, джерело життя і натхнення. Але що, якщо під цією красою ховається тривожна реальність? Новітні дослідження показали, що Північна Атлантика наповнена незліченною кількістю найдрібніших частинок пластику – нанопластика – в настільки величезних кількостях, що це відкриття потрясло наукове співтовариство.
Загадка мікропластика та її вирішення: кількісна оцінка забруднення
Вчені з Королівського інституту морських досліджень Нідерландів (NIOZ) та Утрехтського університету провели новаторське дослідження, яке дозволило оцінити масштаби забруднення Північної Атлантики нанопластиком. Результати, опубліковані в престижному журналіNature, демонструють, що океан містить близько27 мільйонів тоннцих мікроскопічних частинок розміром менше 1 мікрометра. Це не просто багато – це безпрецедентна кількість, що перевершує вміст як мікропластику, так і макропластику в інших світових океанах.
Пошук відповіді: експедиція на RV Pelagia
Ключову роль у відкритті зіграла магістрантка Утрехтського університету Софі тен Хетбрінк, провівши чотири тижні на борту дослідницького судна RV Pelagia. Маршрут експедиції пролягав від Азорських островів до Європейського континентального шельфу, в ході якої були зібрані проби води в 12 різних точках. Спеціальні фільтри дозволили відокремити частинки розміром більше одного мікрометра. Подальший аналіз в лабораторіях Утрехтського університету, що включав висушування і нагрівання проб з подальшим використанням мас-спектрометрії, дозволив ідентифікувати і виміряти різні типи пластмас, що містяться в наночастинках.
Прорив у вивченні забруднення: перше точне вимірювання
До недавнього часу, кількість нанопластика в Світовому океані залишалося загадкою. Публікації демонстрували присутність нанопластика, але точна оцінка була неможлива. Відкриттю передувала плідна колаборація морських дослідників і експерта з атмосферної науки Дусана Матеріча з Утрехтського університету. Об’єднавши зусилля, вченим вдалося не тільки визначити концентрацію нанопластика, а й оцінити загальний обсяг забруднення в Північній Атлантиці –27 мільйонів тонн. Ця цифра, як підкреслила Софі тен Хетбрінк, є “шокуючою”, але при цьому надає важливий ключ до розуміння “парадоксу зниклого пластику” – нездатності пояснити, куди поділася величезна кількість пластику, виробленого за десятиліття.
Джерела забруднення: як нанопластик потрапляє в океан
Нанопластик потрапляє в океан різними шляхами. Деякі частинки утворюються в результаті руйнування більших фрагментів пластику під впливом сонячного випромінювання. Інші потрапляють у морське середовище через річкові системи. Нарешті, наукові дані свідчать про те, що значна кількість нанопластиків переноситься в океан через атмосферу, осідаючи на поверхню води у вигляді дощу або в процесі, відомому як “сухе осадження”.
Біологічні наслідки: загроза для екосистем
Хельге Німанн, дослідник з NIOZ і професор геохімії Утрехтського університету, попереджає про далекосяжні біологічні наслідки присутності нанопластика. Відомо, що ці мікроскопічні частинки здатні проникати глибоко в живі організми, виявляючись навіть в тканинах мозку. Очевидно, що з урахуванням повсюдного поширення нанопластика в океанах, вони проникають в усі екосистеми – від бактерій і мікроорганізмів до риб і великих хижаків, включаючи людину. Необхідні подальші дослідження для оцінки впливу цього забруднення на морську фауну та флору.
Майбутні дослідження: пошук нових типів пластику та глобальний масштаб проблеми
У планах вчених-подальше вивчення різних типів пластмас, особливо тих, які ще не були ідентифіковані. Особливий інтерес представляє пошук поліетилену та поліпропілену серед нанопластиків, можливо, замаскованих іншими молекулами. Також планується дослідження поширення нанопластика в інших океанах, щоб оцінити глобальний масштаб проблеми. “Ми повинні побоюватися, що забруднення нанопластиком настільки ж поширене і в інших океанах, але це ще належить довести”, – підкреслює Німанн.
Висновок: необхідність запобігання подальшого забруднення
Відкриття 27 мільйонів тонн нанопластиків у Північній Атлантиці стало важливою віхою у вивченні забруднення навколишнього середовища. “Нанопластик, який там знаходиться, ніколи не буде очищений”, – підсумовує Хельге Німанн. “Отже, найважливішим висновком цього дослідження є те, що ми повинні принаймні запобігти подальшому забрудненню навколишнього середовища пластиком”.
Посилання:“Concentration of nanoplastics in the North Atlantic”, by Sophie ten Hettrik, Dusan Materic, Rupert Holzingert, Sierd Groeskamp and Helge Niemann, 9 July 2025,Nature.
DOI:10.1038/s41586-025-09218-1
