Я теж працюю кредитним фахівцем, про що, як і годиться, свідчать і рекламні буклети, і бедж, і фірмовий шарф з логотипом банку. Але працюю у відділенні, а в магазинах, часто — в магазині мобільного зв’язку. У мене стійка біля входу, навпаки — термінал поповнення рахунку. Позаду мене — каса магазину, чергу до якої іноді висить прямо на моєму плечі.
Варто мені встати зі свого стільця, на нього тут же сідають кілька сумок та пакетів з м’ясом, рибою, біляшами або чимось там ще. На прохання прибрати — «А що, вам шкода, чи що? Воно чисте». Ага. А пляма — це, напевно, від мене залишилося.
Вивчаю пошту в комп’ютері. Бабуся — божий одуванчик:
— Дівчинка, а от подивися, я вчора поповнила рахунок, а тепер у мене зняли гроші, все пропало, тра-та-та…
— Я співробітник банку, я не допоможу вам у вашій проблемі. Зверніться до консультанта, а краще до оператора мобільного зв’язку. Тільки він зможе вам сказати, куди поділися гроші з рахунку.
— О, бач! А чо ти тоді тут розсілася, як царівна? Понабирали тут, сидять, нічого не роблять!
Окрема історія — термінал поповнення рахунку. У великих містах — звичайна річ; в нашому багато хто бачить це диво техніки вперше.
— Можна поповнити рахунок?
— Так, ось, будь ласка, термінал.
— О, а як це? А що це? Я не вмію!
— Підходьте, навчимо!
— Ой, ні, я боюся!
— А че натискати? А куди гроші сувать? А че він не бере? А че він здачу не дає? А че тепер? А коли гроші прийдуть?
— Відповідь на кожне з цих питань написаний на екрані великими літерами. Виберіть оператора. Введіть номер. Натисніть «Далі». Зачекайте. Внесіть суму. Натисніть «Далі». Дайте відповідь, чи потрібен вам чек. Кошти зараховані на рахунок, і вам прийшло повідомлення про це.
— О, як просто! І че — і все? Тю!
Це замість «спасибі». Мені ж робити нічого, я можу навчити користуватися терміналом всіх бажаючих і небажаючих («Ой, та ну вас на @#$ з вашим терміналом!»).
І так — щодня.
— Де поповнити рахунок?
— На терміналі, — відповідає касир і показує пальцем.
Чоловік повертається до мене, дає мені гроші і питає:
— Ви термінал?
