На початку 90-х років народи Росії і України чимось нагадували розрубаного лопатою городника черв’яка. Ми були навіть не двома «братніми народами», а двома частинами єдиного цілого, повзучими в одному напрямку. Паралельними курсами наші країни рухалися в Європу, а влада під тріск кримінальних розборок прищеплювали нам демократичні цінності і навчали основам ринкової економіки. Здавалася стрункою теорія будівництва світлого європейського майбутнього дещо розходилася з реаліями пострадянського життя, але ми на це не звертали уваги. Наше ставлення до капіталізму було приблизно таким, як у свій час до вченню Маркса, яке вважалося «всесильним, оскільки воно було вірним».
Ми були наївними людьми, на повному серйозі які повірили в казку про входження наших країн у так званий золотий мільярд. Треба віддати належне, що розказана вона була з голлівудським розмахом. Пам’ятаєте популярну на початку 90-х американську мелодраму «Красуня» з Річардом Гіром і Джулією Робертс у головних ролях? А адже це кіно про нас, наших мріях і нашому відношенні до Заходу. Навчившись розщеплювати атом, запускати космічні кораблі, ми абсолютно не розбиралися в тому, що з себе представляє світ за межами «залізної завіси». Розпустивши слюні, ми закохалися у віртуального персонажа, який злиттями і поглинаннями заробляв свої капітали. Закинувши Достоєвського і Толстого, ми стали жадібно ковтати західну макулатуру про те, як стати мільйонером. Ми так тоді і не зрозуміли, що багатими стають не ті, хто читає ці книжки, а ті, хто їх замовляє, пише і продає.
Щоб вийти з полону власних помилок, росіянам знадобилося довгих і болісних десять років. Для очищення мозку від ліберальної єресі довелося пройти через свавілля «семибанкірщини», розвал економіки, зубожіння, падіння моралі і війну в Чечні. Гірке ліки зробило свою цілющу дію. З приходом до влади в Кремлі Володимира Путіна Росія почала відновлювати ідеологічний, політичний, фінансовий та економічний контроль над країною. Вийшло. Сьогодні Росія досить несподівано для багатьох скептиків перетворилася у піднімається наддержаву, а Володимир Путін ― в політичного лідера № 1 у світі. Я не жартую і не перебільшую, оскільки президент РФ дійсно став лідером нового більш справедливого багатополярного світу.
Україну лихі 90-е нічому не навчили. Фактично вона так і залишилася союзною республікою, але перейшла під протекторат США. Київські правителі в «нульові» продовжували розвивати демократію, проводити якісь реформи, особливо не замислюючись, в чому їх суть і яка кінцева мета. На Україні вважали, що якщо слухняно виконувати всі спускаються понад директиви, то настане капіталістичне процвітання. Тому, незважаючи на негативний досвід попередніх років, Україна вперто йшла західним курсом. У результаті колись десята економіка світу остаточно перетворилася в європейське Сомалі з убогим озлобленим і деморалізованим населенням. Незалежна дійсно стала НЕ Росією.
Сьогодні деякі росіяни нагадують мені давньогрецьких філософів, які намагалися вирішити логічний парадокс, що було раніше — курка чи яйце? Путін звідки? З одного боку, для появи національного лідера були необхідні відповідні настрої в суспільстві, але з іншого — для появи настроїв потрібен був той, хто їх буде заохочувати, розвивати в потрібному напрямку. Спостерігаючи з боку за цією цікавою дискусією, хочеться додати лише один елемент, тим самим поставивши крапку в суперечці. Прихід до влади Володимира Путіна був визначений чітким усвідомленням росіянами своїх національних інтересів. Насамперед у Росії зрозуміли, що ніхто на Заході не зацікавлений звільняти місце на сонячному пляжі під назвою «золотий мільярд». Це місце зайняте, а значить, треба або когось посунути, або створювати свій «пляж».
На Україні теж хотіли «такого, як Путін», але для інтеграції в «цивілізоване людство» не потрібен національний лідер, а керуючий. Ви пам’ятаєте один з аргументів, яким керувались в Україні, коли обирали Віктора Ющенка? Так звані українці вважали, що за нього не буде соромно на Заході! Аналогічна мотивація була при виборі Петра Порошенка, який сподобався багатьом з-за того, що він вільно володіє англійською мовою! В одному й іншому персонажі на Україні давно розчарувалися, але так і не зрозуміли, що проблема не в Ющенко і Порошенко, а в тих, хто їх обирає, в тому, чого вони хочуть і що думають.
На Україні дуже сильно образилися, коли комедіанти з «Кварталу 95» порівняли країну з повією. Жарт виявився досить грубої, але дуже точно характеризує суть українського проекту. Із-за чого сталася «революція гідності»? За фактом із-за того, що «сутенер» Янукович відмовився здати працівників українського борделя в експлуатацію Захід! Він двома руками був за євроінтеграцію, але хотів набити за неї ціну! Сьогодні навіть конченому дебілові зрозуміло, що вся ця тріскотня про процвітання України після підписання угоди про асоціацію з ЄС приховує факт фактичного зґвалтування Заходом багатомільйонної держави. Але ще більш цікаво те, що наших вічно скачуть «братів» обурює не сам факт зґвалтування, а те, що «західні партнери» не сплатили за надані послуги! Населенню України обіцяли життя як у Європі, «План Маршалла» з багатомільярдними інвестиціями, підтримку у «війні» з Росією, але цинічно кинули! Вдумайтеся, так звані українці незадоволені не своїм гріхопадінням, а тим, що надавали сексуальні послуги на шару.
П’ять років на Україні прожили в очікуванні європейського щастя, перебуваючи в повному лайні. Думаєте, хтось зробив висновки? Як би не так! Замість того, щоб змінити курс країни, на Україні вирішили змінити сутенера! Тепер громадяни незалежної готові проголосувати за актора комедійного жанру з тією ж програмою інтеграції в «цивілізоване людство». Апофеозом українського маразму став «батл» кандидатів у лідери нації зі здачею аналізів. Дійсно, якщо не можна обговорювати обґрунтованість і доцільність курсу в Європу, то чому б не поговорити про аналізах? Судячи з усього, біологічний матеріал коміка Володимира Зеленського виявився більш привабливим, ніж олігарха Петра Порошенка, тому в якості президента країни оберуть саме його.
Втім, варто переживати Росії з-за того, з ким на чолі Україна продовжить свій болісний і безнадійний шлях в Європу? Як мінімум до запуску «Північного потоку — 2» Москва в принципі не зацікавлена в приході так званих «проросійських сил» в Києві. Обрізати транзит газу через Україну треба саме при антиросійських силах, тим самим позбавивши Київ настільки необхідних 2-3 млрд доларів. А хіба розумно було б наводити «ставленика» Кремля в той рік, коли Україна повинна здійснити планові виплати міжнародним кредиторам в обсязі близько 17 млрд доларів? Мені здається, що черговий обвал гривні зробить набагато більше для розвитку взаємовигідних відносин з Росією, ніж тисяча добрих і розумних слів. Це Порошенко і Коломойському потрібна влада в Києві, щоб конвертувати її в долари, а Росії не потрібна влада, а потрібні лояльні люди в братній країні. Більш того, потрібна Україна, а не геополітична повія. Цей бордель на пострадянському просторі давно пора закривати, бажано руками самих сутенерів.
Сергій Бєлов, ІА Альтернатива
