Єлисейські поля полями ніколи не були. А ще 400 років тому на місці проспекту були звичайні болота, де аристократи стріляли качок.
У 1616 році Марія Медичі наказала прокласти бульвар Королеви — те, що згодом і стало Єлисейськими полями. Прогулянкова зона повинна була поєднувати сад і палац Тюїльрі. Перші будинки на бульварі стали з’являтися досить швидко — після будівництва Королівського палацу в 1633-1639 роках. Люди відпочивали тут після трудових буднів, а сама вулиця нагадувала невеликий лісок з будинками і полянами.
Майже 100 років бульвар повільно, але вірно подовжувався і вдосконалювався, обростав невеликими будиночками і тавернами. Наступне значна подія в історії «полів» відбулося в 1755 році, коли в кінці вулиці почалося спорудження площі Людовіка XV за його ж наказом. Роботи були закінчені в 1772-му, а в 1763 році в центрі площі з’явилася статуя короля. Пам’ятник стояв на площі недовго — під час Великої французької революції його змінила гільйотина, на якій і були страчені Людовик і Марія-Антуанетта, а пізніше — Дантон і Робесп’єр. Після цих подій площу назвали Площею Революції, але і його вона носила всього пару років — в 1795 році в честь закінчення революційного терору її перейменували на Площу Згоди, якою вона є до цих пір.
Під час революції і сама вулиця отримала свою назву. Єлисейські поля, або Елізіум — це частина загробного світу в античній міфології, протиставлена Тартару. Місце освітлено власними сонцем і місяцем і наділене усіма можливими зручностями, ні бурі, ні вітру не можуть потривожити його. В Елізіум потрапляли тільки герої четвертого покоління — століття героїв, — загиблі в битвах. Імовірно, проспект був прозваний так революціонерами як символ нового початку і шану полеглим братам.
Зараз Єлисейські поля відкриваються Тріумфальною аркою, розташованою на площі Шарля де Голля. На початку XIX століття і це місце виглядало по-іншому. Спочатку тут був пагорб Шайо, однак перетин багатьох доріг надавало місцем зоряний вигляд, з-за чого в 1787 році воно стало називатися Площею Зірки. Ідея зведення Тріумфальної арки прийшла вже Наполеону в 1806 році, після перемоги під Аустерліцем. Спочатку арка повинна була стояти на місці нещодавно розібраної по камінчиках Бастилії, але місце було невдалим через жвавого руху, так що її перенесли на молоду площа. Проблеми з фінансуванням і загальний стан справ у країні довго не давали завершити будівництво, тому арка була закінчена лише в 1836 році. Імператор мріяв переможно увійти через неї в місто, і бажання його здійснилося, але в спотвореному вигляді — під аркою був пронесений його прах, що поклало початок традиції здійснювати тут похоронні церемонії великих французів.
Приблизно в той же час на Площі Згоди з’явився знаменитий обеліск, привезений з Єгипту. Це був подарунок правителя Мехмета Алі французькому уряду. Він був доставлений в Париж в 1833 році і встановлений на місці тієї самої гільйотини. Таким чином у XIX столітті Єлисейські поля стали з’єднувати два найбільших пам’ятки мистецтва та архітектури. Звичайно ж, сама вулиця за красою і багатством не поступалася ні площ, ні їх прикрасам. Відомо, що в той час місце було одним з самих пафосних в Парижі: саме там Олександр Дюма поселив графа Монте-Крісто — героя однойменного роману, — що демонструвало французькому суспільству багатство таємничого іноземця.
У ХХ столітті Єлисейські поля стали місцем дії багатьох важливих історичних подій. Після Першої світової війни під Тріумфальною аркою було вирішено помістити могилу Невідомого солдата, що і було зроблено в 1920 році. З тих пір процесії під аркою не проходили. У той час скорботна Франція сподівалася, що ця війна стане для неї останньою. На жаль, французи помилялися, і вже в 1940 році по Єлисейським полям німецькі війська увійшли в Париж. Городяни не дали вулиці залишитися затьмареною цим маршем. У 1944-му саме тут відбувся Парад Перемоги. Щасливі французи заповнили вулицю — ще не раз Єлисейські поля побачать таке стовпотворіння в майбутньому. Вже в 1968 році така ж юрба висипала на вулицю в підтримку Шарля де Голля. Події того року — окрема тема для обговорення, але те, що 30 травня 800 тисяч людей йшли по «Элизиуму» в підтримку свого президента, є ще однією важливою віхою в історії проспекту.
Сьогодні, як і багато років тому, Єлисейські Поля є місцем єднання французького народу, місцем їх національної гордості. Саме тут щороку в день взяття Бастилії проходить військовий парад, тут закінчується Тур де Франс і тут мільйони людей двічі святкували перемогу Франції в Чемпіонаті світу з футболу. Вулиця, наполовину складається з парків, наполовину — з фешенебельних магазинів і ресторанів, стала символом Парижа, і зараз кожен турист мріє загубитися на Єлисейських полях.
