Не знаю, як у інших, але у нас на випадок кризи є один порятунок — старий-добрий, тричі проклятий, але все-таки улюблений садовий ділянку.
Ні, проти щорічної добровільної допомоги недбайливих сусідів по збору врожаю яблук я нічого не маю. Яблук багато, дівати їх нікуди. Не особливо переживав я і з приводу зламаного паркану. Адже ви користувалися моїм колодязем, але йти до нього через хвіртку було далеченько. Не бив у дзвони, коли ви забрали весь перший урожай культурної груші. Не біда: ми навіть не спробували плоди на смак. Навіщо сумувати про те, чого не знав?
А винен у всіх моїх бідах посушливе літо, якого не було з 1975 року. Вибачте, але води стало катастрофічно не вистачати навіть на мою ділянку. Довелося зняти мотузку за ворота, тим самим закривши доступ до криниці. Тепер ви стали вибирати воду з ємності. Ту саму воду, що я особисто піднімав по піввідра з пересихають криниці. Адже і добре, якщо п’ять-шість відер, — так ні, всю без залишку!
Сыпану-ка я в ємність пару кіло гербіцидів. Може, Екшн де до вас, що брати чуже — недобре!
