Як Росія і США встановили кордони російських володінь на Алясці

251

У 1824 році Сполучені Штати Америки представляли собою молоде, але вже активна й амбітна держава зі своїми претензіями на певну роль у світовій політиці та економіці. Російська імперія, яка розгромила Наполеона Бонапарта, була в той час куди більш потужною державою. Тим не менш, вже в кінці XVIII століття Росія і США почали з’ясовувати приналежність північно-західній частині Америки, яка до того часу знаходилася у сфері інтересів Російської імперії.
Освоєння російськими мандрівниками і першопрохідцями земель на крайньому північному заході Американського континенту було цілком природним продовженням освоєння Східного Сибіру і Далекого Сходу. Першими на північному заході Америки з’явилися моряки Семена Дежньова. Це був 1648 рік. Потерпіли корабельну аварію морякам вдалося висадитися на берег, де вони створили перше поселення Кынговей, яке, однак, довго не проіснувала.
Через майже сто років, в 1732 році, Михайло Гвоздьов на боте «Святий Гавриїл» першими з європейських мореплавців досягли узбережжя Аляски в районі Мису Гвоздєва (мис Принца Уельського). У 1741 році експедицією Вітуса Берінга були досліджені Алеутські острови, Аляска, а 1 серпня 1759 року на березі острова Уналашка в Алеутском архіпелазі висадився зі своїми людьми торговець хутром Степан Глотов. Але присутність російських торговців не дуже подобалося населяли острова алеутам. У 1763 році тут спалахнуло Повстання алеутів Лисячій гряди. Місцеві аборигени знищили 4 торгові судна, вбили 162 російських промисловця та помічника. У 1764 році прибув на Алеутські острови командир корабля «Святі Петро і Павло» Іван Соловйов виявив сліди знищення російської стоянки, після чого в червні 1765 року здійснив каральний рейд.

У 1772 році Іваном Соловйовим було засновано на Уналашке постійне російське поселення. Коли в 1796 році була заснована Російсько-американська компанія, Уналашка стала її головною базою. З цього часу Алеутські острови фактично були підконтрольною територією Росії, а основну частину населення Уналашки вже складали росіяни. Православні священики вели активну роботу по зверненню алеутів в християнство.
Паралельно колонізації Уналашки почалося і освоєння острова Кадьяк в Бухті Трьох Святителів. Сюди в серпні 1784 року прибула експедиція Григорія Шеліхова, що складалася з трьох галиотов «Три Святителя», «Святий Симеон» і «Святий Михайло». Острів Кадьяк був населений ескімосами, яких російські першопрохідці також почали хрестити, одночасно навчаючи їх та сільськогосподарським навичкам, наприклад – культивування ріпи та буряків. Так на острові Кадьяк виникло поселення Павлівськ гавань.
Зростання кількості російського населення Алеутських островів і хрещення алеутів та ескімосів призвели до того, що в 1783 році імператриця Катерина II дала «добро» на створення Американської православної єпархії. Єпископом Кадьякским став Валаамського монастиря архімандрит Іоасаф, який прибув на острів в 1793 році на чолі православної місії з п’яти монахів.
Как Россия и США установили границы русских владений на Аляске
Російські ченці відразу ж побудували за допомогою промисловців церква, розгорнули активну місіонерську роботу серед місцевого населення. У 1791 році в затоці Кука був заснований Миколаївський редут, в 1792 р. – поселення біля озера Илиамна. Потім російські промисловці спорядили експедицію на річку Юкон.
У 1799 році була заснована Михайлівська фортеця, відома згодом як Ново-Архангельськ. Це селище став центром російської колонізації Американського континенту. У 1819 році в Ново-Архангельську проживали 200 російських людей і близько 1000 місцевих ескімосів і алеутів.
У селищі була створена початкова школа, побудована церква, відкрилися верф і різні майстерні. Компанія займалася мисливським промислом, у тому числі видобутком хутрових каланов. В якості робочої сили зазвичай використовувалися місцеві жителі, які стали залучати до промислів.
Как Россия и США установили границы русских владений на Аляске
У 1808 р. Ново-Архангельськ отримав статус столиці Російської Америки, управління якої було зосереджено в руках Російсько-американської компанії зі штаб-квартирою в Іркутську. В адміністративному відношенні російські володіння на Алясці підпорядковувалися Сибірському генерал-губернаторства, а з 1822 року – Східно-Сибірському генерал-губернаторства.
Треба відзначити, що не тільки Алеутські острови і Аляска залучали російських першопрохідців. 11 вересня 1812 року Іван Шматків заснував фортецю Росс. Вона знаходилася усього в 80 км на північ від сучасного міста Сан-Франциско – на території Каліфорнії. Ці території на початку XIX століття ніби як ставилися до ведення іспанської корони, але Шматків придбав землю для російського поселення у місцевих індіанських племен.
Как Россия и США установили границы русских владений на Аляске
Рішення про створення російської факторії в Каліфорнії приймав сам Олександр Андрійович Баранов (на фото) — Головний правитель російських поселень у Північній Америці в 1790-1818 рр. Виходець з купецької родини, Олександр Андрійович Баранов в 1790 році очолив створену Григорієм Івановичем Шелиховым Північно-Східну компанію, перетвореної потім в Російсько-американську компанію. Незважаючи на купецьке походження, в честь визнання заслуг Олександр Баранов у 1802 році отримав чин колезького радника, що відповідає армійському полковнику і дає право на спадкове дворянство. Саме під керівництвом Баранова і здійснювалася російська колонізація Аляски і Каліфорнії на початку XIX століття.
Іван Олександрович Шматків (на фото), міщанин з Тотьмы, служив під керівництвом Баранова в Російсько-американської компанії. У 1796 і 1800 рр. олн був правителем острова Кадьяк, у 1806-1808 рр .. – в Ново-Архангельську, в 1802-1803 рр. був начальником російського поселення Якутат. Саме він, заснувавши форт Росс, і став його першим комендантом. На цій посаді Шматків провів довгі десять років. У 1821 році 56-річний Шматків за віком вийшов у відставку і повернувся в рідну Тотьму.
Как Россия и США установили границы русских владений на Аляске
Форт Росс являв собою саме південне російське поселення в Північній Америці і створювався для постачання продовольством російських поселень на Алясці. Тому з самого початку існування форту російські поселенці намагалися розвивати сільське господарство. До речі, російська колонія, яка проіснувала тридцять років, вела господарство досить успішно. Тут було створено суднобудівні верфі, млини, розбиті виноградники і фруктові сади. Поселенці вирощували яблука, персики, груші, айву, вишню, розводили худобу.
Чисельність населення форту Росс в 1825 році становила 50 службовців Російсько-американської компанії плюс місцеві індіанці й привезені з Аляски алеути. У 1836 р. тут проживало 260 людей. Як і на Алясці, росіяни вели місіонерську діяльність, намагаючись хрестити місцевих індіанців у православ’я. З’являлися і змішані шлюби, оскільки всі службовці Російсько-американської компанії були чоловіками.
На початку XIX століття американські компанії стали цікавитися територією Аляски. Не бажаючи йти на прямий конфлікт з Росією, американці озброювали місцевих індіанців і намовляли нападати на російські поселення. Тому Російсько-американська компанія була змушена ініціювати переговори зі Сполученими Штатами. В кінцевому підсумку, 4 вересня 1821 року імператор Олександр I оголосив про розширення російських володінь в Америці до 51-ї паралелі і заборонив торгівлю іноземних компаній з російськими поселенцями і індійцями, що проживали на території, підконтрольній Російської імперії.
Природно, що указ російського імператора викликав невдоволення і в Сполучених Штатах, які самі претендували на територію Аляски, і в Англії, яка побоювалася будь-якого посилення російського впливу в цьому регіоні, так як вважала Російську Америку безпосередньою загрозою британських володінь на території сучасної Канади.
У Росії погіршення відносин з англійцями та американцями тоді не хотіли. Тому Санкт-Петербург запропонував провести переговори за участю Росії, США та Англії. Влітку 1823 року американці повідомили російським властям, що США наполягають на реалізації принципу «Америка для американців».
2 грудня 1823 року американський президент Джеймс Монро опублікував своє послання Конгресу США, в якому, зокрема, говорилося:
В ході переговорів… і в домовленостях, які можуть бути досягнуті, було визнано доцільним скористатися нагодою для затвердження в якості принципу, що стосується прав та інтересів Сполучених Штатів, того становища, що американські континенти, добилися свободи і незалежності і оберігають їх, відтепер не повинні розглядатися як об’єкт майбутньої колонізації з боку будь-яких європейських держав.
Російська імперія пішла на підписання в квітні 1824 року конвенції, що зафіксувала південну кордон володінь країни на Алясці на широті 54°40′ с. ш. Північніше встановленої межі зобов’язалися не селитися і не вести промисли американці, а південніше даної широти обіцяли не будувати свої поселення росіяни. Що стосується океанських вод, то на найближчі десять років прибережні води проголошувалися відкритими для плавання і риболовлі та Сполучених Штатів, і Російської імперії.
Таким чином, Російська імперія, не бажаючи сваритися зі Сполученими Штатами, пішла на суттєві поступки, в тому числі перешкоджали і подальшої колонізації росіянами північно-західній частині Американського континенту. Однак США не залишали наміри повністю очистити Америку від росіян. І, треба відзначити, російська влада і самі не сильно трималися за свої володіння по іншу сторону Тихого океану.
Как Россия и США установили границы русских владений на Аляске
Першою втратою Росії став каліфорнійський форт Росс. Територія Каліфорнії тоді входила до складу Мексики, але практично не контролювалася мексиканським урядом. На відміну від США Мексика не збиралася відбирати у Росії її володіння, але і російські влади не вживали зусиль для подальшого розвитку форту Росс. Промисел морської видри тут сильно скоротився, сільське господарство страждало від прибережного клімату, а просуватися вглиб Каліфорнії поселенці не вирішувалися. Поселення ставало все більш збитковим, тому в 1839 році Російсько-американська компанія прийняла рішення продати форт Росс. Але купувати його ніхто не хотів. Мексиканські власті не бачили сенсу платити за фортецю, прекрасно розуміючи, що росіяни і так її кинуть і вона дістанеться Мексиці безкоштовно.
У 1841 році Російсько-американська компанія все ж знайшла покупця. Форт Росс продали американському підприємцю з мексиканським громадянством Джону Саттеру. Він був творцем і власником поселення Нова Гельвеція. За фортецю Саттер заплатив 42 857 рублів сріблом. На цю ціну підприємець повинен був постачати на Аляску пшеницю. Але за однією з версій Саттер так і не віддав Росії близько 37,5 тис. рублів.
В даний час форт Росс є туристичним об’єктом. Тут досі збереглися реставровані історичні будівлі – каплиця Святої Трійці, будівля контори, будинок Івана Кускова, будинок коменданта Олександра Ротчева.
В 1867 році, через 26 років після продажу форту Росс, Російська імперія продала Сполученим Штатам Америки свої володіння на Алясці. Так закінчилася історія російської присутності на північно-заході американського континенту. Тепер США успішно експлуатують природні ресурси і стратегічне географічне положення Аляски.
Автор:Ілля ПолонскийИспользованы фотографии:disgustingmen.com