Мене в край задолбали пиво і його адепти. Йдучи по вулиці, на кожному розі бачу пивнушки з забулдыгами поруч. Такі ще при Союзі стояли, тільки зараз вони гордо іменуються «Пивна лавка Гавань» або ще як. Але суть не змінилася. Це кубло алкашні з синіми особистостями поруч. Нормальним людям боязко йти увечері додому, адже поруч кричать і бешкетують ці покидьки біля своїх пивних.
По телевізору явну рекламу пива заборонили, але всюди прихована реклама: в книгах, фільмах люди нахвалюють свій пивасик і немає цьому кінця. І ряди пивних наркоманів повняться і повняться, люди все далі і далі скочуються в цей гнилий світ пияцтва. На вулицях тут і там видно, як черговий такий «приймає» судорожно пляшкою догори. Він нагадує виснаженого спрагою подорожнього в пустелі, настільки жадібно він рветься ще і ще прийняти порцію. Навіть дозу, швидше. Вони думають, що слабоалкогольне пиво або безалкогольне, але, ушатываясь літрами, вони будуть п’яніший, ніж я від пари келихів вина вдома або в кафе.
Я колись пробував різні сорти пива, але все одне. Знайомий з раннього дитинства, так сказати, смак вушної сірки. Гіркота і погань. Я розумію, у кожного свої смакові збочення. Я можу зрозуміти, коли людина в культурно кафе сидить і п’є келих пива, ну подобається людині. Але тільки тоді, коли він від цього незалежний. Власне, теж саме можна сказати про будь-яку випивку, але немає у нас такого страшного культу, як культ пива. Я навіть допускаю, що туди щось підмішують. Це як Анаком, який з’явився у нас в дев’яностих. Погань гидотою, але раз підсів на нього, хотілося ще і ще, незалежно від того, що вдома смачна і ситна їжа.
І не я один попадався на цей гачок. Не раз зустрічав подібні випадки в інших. З пивом, до речі, так само було. Поки я одного разу не зловив себе на думці, що коли п’ю цю гидоту, то розумію, що хоча це пійло мені огидно, хочеться пити ще. Як є, чистої води наркоманія. І ось коли я зовсім від нього відмовився, то сам став дивуватися: і чому я таку погань ВЗАГАЛІ не гребував пити?
