Всі екстрасенси у відпустці

34

Дорогий інвалід! Розумієш, люди, що живуть довкола тебе, не екстрасенси. Так, серед них є бидло, і багато, але ось екстрасенсів — ні. Ти всіма силами прагнеш виглядати як звичайний здоровий чоловік. Як люди можуть зрозуміти, що ти не здоровий, ти не замислювався?

Мене особисто вкрай задовбала ця манера людей вимагати від мене рентгенівського зору і внутрішнього аналізатора чужого організму, не менше.

Ось я зустріла знайому. На ній легке плаття, що підкреслює витончену талію. А я як раз йду на фестиваль крафтового пива і запрошую її. Що я чую у відповідь?

— Ти що? (обурено) Я ж вагітна!

Вибач, люба, забула павукове чуття будинку.

А ось новий співробітник на роботі. У нього алергія на цитрусові, а я апельсини обожнюю. І ось я приходжу на роботу, чекаю ланч, на очах у співробітника дістаю два апельсина, мою їх, сідаю за стіл і, вже починаючи чистити, чую:

— Між іншим, у мене алергія!

А раніше ти не міг сказати? Або ми повинні всім відділом тобі скинути анкети з вопросиками, як у п’ятому класі?

Ну і звичайно, ти, улюблений брат. Ти напрошуєшся зі мною в кіно. Тобі пофіг, на який фільм». І вже через 10 хвилин я чую:

— Ти що, не зрозуміла, що у мене голова болить, не могла щось спокійніше вибрати?

Як? Як я повинна це зрозуміти? По твоєму вічно невозмутимому особі?

І таке постійно. Так, я буду косо дивитися на примоднившегося хлопчика, що сидить, коли я стою з важкою сумкою. Я не зобов’язана виправдовувати всіх, хто веде себе не дуже красиво, тим, що вони, можливо, інваліди.

Інвалід, якщо ти хочеш, щоб від тебе відстали, то продемонструй свій порок або хоча б оповещай про нього навколишніх. Всім буде легше.