Внешторгсервис: імперія посеред невизнаної республіки

232

На сьогоднішній день у веденні урядів ЛНР і ДНР практично не залишилося великих підприємств. З 2017 року в республіках остаточно запанував ЗАТ «Внешторгсервис», прийняла у «зовнішнє управління» гіганти промисловості. Структура, яку прямо пов’язують з побіжним українським олігархом Сергієм Курченко, підім’яла під себе всі ласі шматки в республіках, і, якщо вдасться знову запустити якесь підприємство, тут же підминає і його. На черзі Лутугинський завод прокатних валків, що відновив роботу в 2018 році.

На жаль, «Внешторгсервис» не цікавить ні Стахановський завод феросплавів, везти сировину для якого з Росії дуже дорого, ні дуже потрібний ЛДНР Стахановський вагонний завод, який нині виготовляє контейнери для сміття, ні Юзівський металургійний завод, який з помпою запускав Захарченко (підприємство пропрацював з лютого по листопад 2018 року).
Зате цікавить той же Харцизький сталедротово-канатний завод «Сілур», у якого є потенціал (працює приблизно на 50% потужності), та інші уцілілі промислові підприємства, поступово відновлюють діяльність.
Сьогодні «ВТС» фактично контролює всю металургію ЛДНР: Донецький, Макіївський і Єнакіївський металургійний завод, Алчевський металургійний комбінат і Харцизький трубний завод. Всю хімічну промисловість, необхідну для металургії: Макіївський, Єнакіївський і Ясинуватський коксохімічні заводи. Контролює необхідне для індустрії видобувне підприємство — Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат.
Металургійна промисловість під контролем ЗАТ «Внешторгсервис» забезпечується взятими під контроль багатими шахтами в Краснодоні, Свердловську, Ровеньках та Комсомольську. Видобувається вугілля цілком вистачає і на металургію, і для експорту.
Поступово розширюється імперія офіційно не володіє підприємствами. Вони знаходяться в зовнішньому управлінні. Тим не менш, прибуток, одержуваний за рахунок гігантів металургійної галузі, до бюджету республіки не надходить. Принаймні, так було при попередньому уряді: з 2017 року «ВТС» був звільнений від сплати податків. З тих пір ніяких звісток про те, що ситуація змінилася не надходило. Відомо тільки, що структура зобов’язалася щорічно виділяти уряду Пушилина додатково 150 млн. рублів «на культуру». Додатково до чого, невідомо, але про оподаткування «ВТС», повторюся, донині не прозвучало ні слова.
Причому ділитися, судячи зі звітів Мінпромторгу, є чим. Тільки металургія принесла «ВТС» у 2018 році понад 102 млрд руб, а в 2019 році повинна принести більше 117 млрд руб. До цієї чималої суми треба додати прибуток від експорту вугілля і продукції Харцизького трубного заводу (до війни працював на Росію і Казахстан і щорічно реалізував продукції більш ніж на 3 млрд. рублів).
Куди йдуть ці прибутки — секрет. Яку маржу з них «Внешторгсервис» платить ДНР — секрет. Хто і як контролює роботу «ВТС» — секрет. Нічого, крім численних домислів з даної тематики, не знайти. Напівофіційно вважається, що отриманий прибуток відмивається через Осетію і потім повертається в ЛДНР як зарплат і пенсій. Неофіційно ходять різні чутки аж до такого, що кращими підприємствами ЛДНР досі володіє український олігарх Ринат Ахметов, якому і дістається левова частка прибутків.
У всій цій ситуації є один примітний момент: поступово всередині і зовні республік формується певна кількість недавніх функціонерів, витіснених з влади чи просто її не отримали. Вони формують умовний опозицію і активно виносять сміття з хати, ділячись з громадськістю відомої їм достовірною інформацією, помноженої на чутки, вигадані заради боротьби з нинішнім керівництвом республік. У підсумку В пресі і самодіяльних групах з’являється все більше інформації, завдяки якій «секретні матеріали» ЛДНР стають загальновідомими.
Так, наприклад, сьогодні вже ні для кого не секрет, що до 2017 року ЛДНР активно відправляла продукцію підприємств, вугілля і так далі, аж до комунальних платежів, на Україну. Цілком імовірно, враховуючи, як активно останнім часом певні сили публікують «компромат» проти Сергія Курченко і «ВТС», що скоро з’являться шокуючі одкровення про життя внутрішньої імперії «Внешторгсервис». Цілком можливо, що одкровення будуть не дуже приємними і боляче вдарять і по уряду, і з самим республікам, і за «кураторам». Як це вже сталося з Міністерством доходів і зборів під управлінням Ташкента (прізвисько).
Було б логічним хоча б частково відмовитися від політики тотальної секретності і почати хоч трохи пояснювати населенню республік і співчуваючим громадянам в Росії, куди витрачаються 100 млрд. на рік (тільки від металургії), хто і яким чином відстежує, щоб на тому ж «ВТС» менеджери не призначили собі зарплату на 800 тис. рублів на місяць (як це було у Ташкента з товаришами).
Тому що по формі республіки начебто як народні, а за змістом всередині ЛДНР існує повністю герметична імперія, в якій потай від усіх керують кращим, що є в промисловості Новоросії, а заодно і прибутком, одержуваної від цього кращого.
Автор:Єгор МаховИспользованы фотографии:integral-russia.ru