Вибачте, ви не за адресою

33

У соцмережах є дивна категорія громадян, яких об’єднує одна загальна, щиро незрозуміла мені риса. Проявляється вона по-різному, але сенс єдиний: вони самі починають тобі писати, за їм одним зрозумілим критеріям вибравши тебе з «ста тисяч мильйонів» інших мешканців інтернету, зазвичай навіть не поцікавившись, чи потрібні вони тут чи ні, а потім ображаються на невідповідність бажаного Екшн сному.

Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів.

Пише юнак, вся сторінка якого забита важкою музикою і зображеннями Сатани, з питанням, як правильно зробити ритуальне жертвоприношення з ним в якості жертви. Чесно відповідаю, що подібним чином він, по-перше, ніяких профітів не отримає ні в цьому світі, ні в іншому, а ще крупно підставить своїх «жертвоприносителей», це я йому як співробітник МВС кажу. Образився, обізвав «поганим сміттям», додав в чорний список. Так-так, людина з некромантією на аватарці ніяк не може працювати в поліції, там же одні горілчані матеріалісти сидять, ага.

Чи дівчинки, всі як одна юні, прекрасні і неписьменні. Зазвичай звертаються з якимось конкретним питанням з приводу або тієї ж містики, або особистого життя (довіру підсвідомо викликаю, чи що?). Отримують на нього відповідь, пропадають, але ненадовго. Буквально через пару днів повертаються: «А що це ти мені не пишеш?» (Варіація — не відповідаю на сотий по рахунку «привіт», після якого тиша до наступного дня). Милі мої, хороші, мені правда цікаво встановлювати з вами перевірку зв’язку і базікати про дрібниці. Ви просили вирішення проблеми, я її вирішив. Обговорювати, як пройшов ваш день у школі, я не підписувався. М’яко пояснюю це і прошу або перестати слати безглузді повідомлення, або поговорити про те, що і мені теж цікаво. Ображаються.

А ще є такі люди (мої улюблені просто), які починають спілкування, і все начебто добре: вони розумні, цікаві, загальні теми є. Потім вони попросять яку-небудь дрібницю, потім дрібниця побільше. Ну а що, для хорошого приятеля не шкода. Йдуть з матами і вилученнями сторінок, коли відмовляєшся виконувати їх черговий закидон, визнавати їхню правоту або просто робиш те, що обіцяв, «не так». Йдуть, щоб де-небудь через рік повернутися і почати все по новій.

Немає мені ніхто не заважає посилати всіх обридлих, я саме так і роблю. Але я людина товариська, і не хочу залишати без уваги всі підряд повідомлення від незнайомців — саме таким чином я знайшов десяток хороших друзів і приятелів.

Але як же задовбали громадяни, які ні в яку не хочуть визнавати, що не зайшли за адресою, знаєте, як в тому анекдоті:

— А тітку Ганну можна?

— Тут таких немає.

— Тоді навіщо берете трубку?!