Велика бюрократична потреба

138

Не знаю, як це влаштовано в інших країнах, але в моїй прийнято відкривати і продовжувати лікарняний особисто, і це викликає гостре нерозуміння.

Спочатку ти зобов’язаний з температурою, заразний, кашляючи і повільно кліпаючи, приповзти до лікаря. «Що турбує?» З чого почати, добрий доктор?

Місія виконана, відкритий лікарняний. Через три дні ти повинен прийти і довести, що все ще хвора, інакше стаєш хворий ще й бюрократофобией. Ось ти сидиш в думательной кімнаті і думаєш, як тобі з побічними ефектами ліків, які тобі призначили, доповзти до лікаря з лікарняним, не повідомивши про свою проблему усім перехожим.

Додатково тобі призначають ще триста обстежень в різних клініках на різних кінцях міста. Замість лікування ти займаєшся тим, що повзаєш від місця до місця і слухаєш, як на тебе кричать за те, що з’явився без запису.

Я ось чого не розумію: чим зумовлена така бюрократична потреба? Я не хочу заради своїх соплів викликати швидку кожен раз, лікаря додому можна чекати тижнями, а повзти хворим і заражати людей на вулицях і в транспорті — самі розумієте, кого завгодно задовбе. У чому сенс всієї цієї системи? Хто-небудь задолбавшийся такими, як я, поясніть, будь ласка.

А я піду качати імунітет. У таку клоаку бюромедицину!