В сімї не без шпигуна

398

А мене задовбали вони — адепти культури «перевір телефон ближнього свого».

Всі ці люди однакові — вони вважають, що або періодично або постійно варто перевіряти мобільні пристрої своєї половини. І всерйоз дивуються, а періодично навіть лають, якщо ти не сповідуєш той же принцип контролю і любові.

Всім їм з року в рік я намагаюся пояснити, що:

  • Я не хапаюся за телефон чоловіка, як тільки він засвітився в ночі, по ряду причин — я реально вірю (чудеса на віражах, прям, ця моя віра), що він не листується з «чужою бабою», так як я йому вірю. Вірю! Це слово, по-моєму, взагалі відсутня в лексиконі запитувачів. Але я от сама реально не розумію, а навіщо взагалі жити з тим, кого не можеш довіряти. Це такий мазохізм? Так він ваш, а не мій. Але мозок люблять чомусь мені.

  • Це нижче моєї гідності. Так, таке теж є. Якщо там все ідеально, то в його очах я буду істеричкою, а в своїх… ну я перестану себе поважати. Так як навіть у одружених людей особистий простір на те й особисте, що нічого там робити навіть носі дружини. А якщо є — я про це дізнаюся рано чи пізно сама, без принижень себе і чоловіка. Так як я поважаю його вибір. А ще є різні подруги і колеги, мають види, про яких мені було чесно розказано, а також які пишуть повідомлення нескромного змісту з року в рік (у відповідності з їх сп’янінням, звичайно). Мені це і так покажуть (див. частину 1), а якщо я це побачу в дві години ночі сама, то чим мені це знання допоможе поспати залишилися нічні години?

  • У чоловіка стільки іграшок в телефоні, що оновлення прилітають раз в десять хвилин. Якщо я ночі не буду спати і тренувати хват через перешкоду, то я скоро зачахну.

  • Порадники, ви можете хоч відібрати засоби зв’язку і приставити собаку, щоб гавкав, як тільки приходить повідомлення або повідомлення, але у мене своя філософія. А ви з такими порадами — задовбали нещадно!