На смак і колір товариша, зрозуміло, немає. Я прекрасно розумію, що музичні смаки у всіх різні. Але, дорогий мій сусід, я б змирилася з твоєю любов’ю до російського шансону, прийняла б те, що слухати ці пісні тобі життєво необхідно на повній гучності (каюсь, сама іноді так роблю), — загалом, зрозуміла б усі, якби не твоє специфічне музичне розклад.
Щовівторка з 8 до 10 без перерв, зупинок і вихідних ти слухаєш одну і ту ж пісню. Бути може, у тебе немає інших композицій? Чи ти настільки любиш цю, що ось уже два роки раз на тиждень з верхнього поверху до мене долинає чудовий пропитий голос якогось шансоньє, якому ти так старанно подпеваешь? Та що там, навіть я вже вивчила ці слова напам’ять. Більше того, мій папуга іноді «наспівує» цю пісню!
Ми люди, звичайно, звикли, але якщо раптом тобі захочеться чогось новенького — приходь, подарую тобі CD.
