Інженери Німецького центру авіації та космонавтики (DRL), які розробили і відповідальні за бурильний зонд HP3 марсіанського посадкового модуля InSight з’ясували причину того, чому бурильний апарат застряг в ході проходив раніше буріння марсіанського ґрунту. Виявляється, що на місці посадки модуля під поверхнею може перебувати твердий шар з дюрикраста товщиною близько 20 сантиметрів і складається з злиплих частинок піску. На думку фахівців, саме тому ударний механізм бурової установки HP3 не може компенсувати віддачу при ударах, для того щоб просунутися глибше. Однак вчені знайшли вихід із ситуації.
Нагадаємо, що запуск автоматичного посадкового модуля InSight відбувся в травні 2018 року. Перед апаратом поставили завдання – дослідити внутрішню будову Червоної планети і геологічні процеси, що відбуваються у неї надрах. До Марса модуль дістався в листопаді 2018-го. Висадка відбувся в районі нагір’я Елізіум. У грудні 2018-го, а потім в лютому 2019-го модуль за допомогою роботизованої руки встановив на поверхню Марса два основних наукових інструменту: бурової зонд HP3, за допомогою якого планується провести заміри теплових потоків всередині марсіанського грунту, а також сейсмограф SEIS. У лютому також почала повноцінно функціонувати система APSS, на регулярній основі збираються інформацію про погодні умови на Червоній планеті.
Всі наукові інструменти місії до теперішнього моменту працюють у штатному режимі. «Підвів» тільки бур модуля. Перед ним стоїть завдання заглибитись на 3-5 метрів під марсіанський грунт, однак йому довелося припинив свою роботу на глибині близько 30 сантиметрів. Спочатку команда місії припустила, що бур наткнувся на великий валун з твердої породи, який не зміг подолати. На це натякав кут нахилу свердла, який склав 15 градусів щодо вертикальної осі. Це припущення отримало підтвердження у вигляді даних сейсмографа модуля, в ході серії діагностичних ударів. Якщо б цей камінь був не більше 10 сантиметрів, то бур зміг би його обійти, відштовхнувши від себе. Втім, подальший аналіз поверхні в місці розташування бурової установки і каменів на поверхні змусив фахівців засумніватися в тому, що причиною є саме великий камінь.
На даний момент команда місії InSight схиляється до версії з дюрокситом – шаром піску товщиною близько 20 сантиметрів, злиплих під впливом хімічних реакцій. Бур здатний її подолати, проте йому не вистачає стійкості і опори. Якщо просто продовжити бурити, то свердловина буде розширюватися і заповнюватися уламковим матеріалом, що знизить ефективність бурової установки, оскільки не буде врівноважуватися віддача при ударах бурильної установки. Цю версію підтверджують дані, отримані самим інструментом. Фахівці збираються їх ще раз перевірити, і якщо вони підтвердяться, то допомогти вирішити питання зможе 2,4-метрова роботизована рука (Instrument Deployment Arm), яка допоможе врівноважити віддачу.
