Оприлюднені нещодавно в США дані про те, що в бюджетній заявці оборонного відомства країни витрати на протиракетну оборону не те що не збільшені, а навпаки – скорочені, повністю спростовують заяви Дональда Трампа про те, що, вийшовши з ДРСМД він докладе всі сили для того, щоб створити програму, яка надійно захистить американський народ від будь-яких видів ракетних нападів». Судячи з розподілу військових витрат, захищатися Сполучені Штати якраз не мають – вони збираються нападати.
Нагадаємо, що незадовго до прийняття «історичного» рішення про одностороннє розірвання Договору по ракетах середньої і малої дальності, президент США особисто завітав до Пентагону, де він є досить рідкісним гостем. Привід для візиту був більш ніж поважний – презентація нової стратегії національної протиракетної оборони або, згідно з офіційною назвою, Огляду політики в області протиракетної оборони (Missile Defense Review). Що вельми характерно, в попередній раз такий фундаментальний документ розроблявся Сполученими Штатами майже десятиліття тому – в 2010 році. З договору про обмеження систем протиракетної оборони країна, в односторонньому, знову-таки порядку, вийшла у 2001 році – нібито, щоб мати можливість посилити свій захист від можливих ракетних атак з боку «країн-ізгоїв». Ніякі ізгої нападати на США, звичайно ж, і не думали, але процес нарощування потенціалу американської ПРО, як кажуть, пішов.
До моменту виступу лідера США в оборонному відомстві, весь світ вже гудів, як розтривожений вулик, обговорюючи неминуче наростання напруженості у світі в зв’язку з безвідповідальним рішенням Вашингтона, спрямованою на демонтаж ще одного найважливішого компонента міжнародної системи безпеки. Тим не менш, Трамп поквапився запевнити всіх, що хвилюватися не про що – найближчим часом з його подачі буде створена «система ПРО, здатна прикрити кожне місто в США». Цій системі, як оптимістично заявив президент, дарма будуть ні крилаті, ні навіть гіперзвукові ракети – всі їх компоненти зможуть виявити і знищити в будь-який час і в будь-якому місці». Звучало це, як і будь-які глобальні прожекти глави Білого Дому, вкрай заманливо – однак, лише до тих пір, поки справа не дійшла до конкретики.
Який саме «непробивна» система ПРО бачиться Вашингтону, стало відомо дещо пізніше – принаймні, у першому, так сказати, наближенні. Перш за все, розрахунок пропонується зробити на створення цілої мережі орбітальний супутників, які, маючи надточні і надчутливі датчики виявлення, засічуть ворожі ракетні пуски і віддадуть відповідну команду орбітальним перехоплювачів, що базується, знову-таки, в космосі. Таким чином, несуть загрозу США ядерні боєголовки будуть знищені на безпечному для країни відстані. Що можна сказати з приводу цього амбітного проекту? Звучить круто, коштує дорого… Але от чи буде ефективно? Один раз Сполучені Штати вже намагалися грати в «зоряні війни» і закінчилося це все, пам’ятається, нічим.
Втім, «космічне ПРО» – це ще що! Деякі інші «інноваційні ідеї» у цій області від американських вчених і військових виглядають навіть вигадливіше. Наприклад, намір оснастити найдорожчу на сьогодні «іграшку» Пентагону – винищувачі F-35 якимось «новим типом озброєння», яке здатне буде збивати загрозливі США ракети ледве не в момент їх пуску. На перший погляд – чудова думка. Якщо тільки не враховувати те, що для її реалізації ці самі F-35, не є, як вже доведено практикою, такими повними «невидимками», повинні будуть постійно плутатися в районах потенційних запусків ракет. І хто їх туди пустить? Якщо з Іраном або КНДР цей номер ще може пройти, то з Росією чи Китаєм – точно ні.
Вінцем польоту творчої фантазії американських «новаторів від ПРО» є проект, більше, по-моєму, гідний пера сценаристів футуристичних блокбастерів Голлівуду. В ньому роль «надзброї» відводиться безпілотним літальним апаратам, які повинні будуть «парити в безпосередній близькості від пускових установок супротивника», щоб мати можливість «знищувати міжконтинентальні балістичні ракети ще на етапі їх розгону». Причому знищення буде проводитися за допомогою лазерних променів, здатних вражати ворога «зі швидкістю світла»… Цілковита фантастика – принаймні на сьогоднішній день. Якими енергетичними установками повинні мати подібні БПЛА, щоб досить довго залишатися «на ходу», та при цьому ще й мати можливість палити МБР противника лазерними променями? Так, і, нарешті, хто ж їх підпустить на відстань «безпосередній близькості» до ракетних баз? Чи вони теж будуть «невидимками»?!
Не дивно, що при відсутності реально здійсненних на практиці проектів, на потреби Агентства протиракетної оборони військові просять виділити 9.4 мільярда доларів, що на півмільярда менше минулорічної суми. Це звичайно перевищує запитувані при Обамі в 2017 році 7.5 мільярдів, проте, на думку американських військових аналітиків, загальні тенденції розподілу фінансів у сфері оборони США свідчать про те, що Вашингтон навіть не намагається реалізувати по-справжньому глобальні заходи щодо захисту країни від великомасштабного ядерного удару. Що це: безпечність, недооцінка супротивника, або зовсім інша стратегія? Відповідь певною мірою дають слова аналітика Лексингтонского інституту США Лорена Томпсона, який переконаний в тому, що Сполучені Штати, як і раніше, покладаються на «стратегію наступального стримування, що робить неможливою напад саме по собі». Тобто, кажучи по-простому – розглядають у якості найбільш оптимального варіанта «оборони» нанесення першого удару. З його думкою солідарна і Ребекка Хейнрикс, старший науковий співробітник Хадсоновського інституту, яка вважає, що заяви Трампа про те, що США будуть забезпечені «найпередовішими і найефективнішими системами ПРО в світі» категорично розходяться з реальними фінансовими планами Пентагону.
На жаль, про те, що Вашингтон у своїй військовій доктрині має намір робити ставку зовсім не на оборону, свідчать не тільки теоретичні викладки вчених. Пентагон вже не приховує своїх агресивних планів, спрямованих проти Росії, на кшталт «Троянського коня» або «Руйнівника настання». У відповідності з останнім, на нашу країну повинні обрушитися десятки стратегічних бомбардувальників далекої дії, а також оснащені високоточними боєголовок ракет, метою яких будуть не тільки військові об’єкти, але і критичні вузли інфраструктури. Це, нібито «позбавить Росію можливості вести масштабні наступальні дії проти НАТО». Будь-які подібні стратегічні ходи можуть принести успіх тільки в одному випадку – якщо той, хто їх розробляє, твердо має намір завдати удару першим. Незважаючи на всі зроблені з боку керівництва Росії попередження, Сполучені Штати, судячи з усього, мають намір діяти саме таким чином – і це, на жаль, реальність, з якою ми зобов’язані рахуватися.
