Що за лубок за мої гроші?

480

Доброго дня! Я — злодюжка, такий ненавидимая вами. І зараз я вам поясню, чому я не біжу в магазин купувати книги, а шукаю їх на піратських сайтах.

У мене є своя бібліотека — велика, що займає цілу кімнату. Я можу собі це дозволити, як і купівлю книг, хоча зараз вони досить дорогі. І за свої гроші я хочу отримувати відповідну якість, розумієте? Мова зовсім не про якість паперу, або палітурки або обкладинки — так, вони мають значення, але при бажанні завжди можна знайти подарункове видання, виконане у гарному якості. Але якою б красивою і шикарною була книга, я ніколи її не куплю, якщо написана вона відверто хреново.

З появою інтернету у кожному домі письменство стало доступне всім і кожному. Убілені сивиною старці пишуть мемуари, дванадцятирічні дівчинки пишуть фанфіки по світу Гаррі Поттера, домогосподарки пишуть любовне фентезі, а офісні працівники — героїчне. Комусь щастить, його помічають і видають, кому судилося вічно задовольнятися аудиторією сайтів на кшталт «Самвидаву».

Проте не потрібно думати, що ті щасливчики, яким пощастило, — Екшн сно хороші письменники. Швидше, вони просто «потрапили в струмінь», більш-менш рівно уклавши в своєму опусі купку штампів та роялів, щодо правдоподібно описавши місце дії і характери героїв. Їх твори читали — і для видавця цього достатньо. Але, бог мій, придивіться уважніше: це ж чистої води лубок! І лубок, зліплений досить недбало, нагадує китайську кофточку з ринку: начебто яскраво, красиво, але придивишся — криві шви, нитки стирчать, лівий рукав саму крапельку коротше правого, а після першого ж прання — линяє. Загалом, так собі, на один раз зійде.

Ці твори нині заповнюють всі полиці книжкових магазинів. Так, їх хтось купує, хтось із задоволенням читає, не помічаючи ні кострубатого слова, ні базарного сленгу, ні елементарних орфографічних помилок (невже видавець не міг розщедритися на коректора?). Гаразд, ось начебто непоганий твір, око навіть не чіпляється за помилки. Вряди-годи цікава ідея, цікаві герої. Але ближче до середини стає помітно: запал автора вийшов, здувся, як кулька. Герої починають робити дурниці городити дурниці, і в кінцевому підсумку «велика мета» перетворюється на банальну битовуху.

Не соромно, дорогі автори? Ось і мені не соромно — ні крапельки. Якщо в тій купі низькопробного чтива дивом знайдеться перлина — я її придбаю в паперовому вигляді, поставлю на поличку, буду перечитувати знову і знову і почну відстежувати всі новинки цього автора. Хочете моїх грошей — зробіть так, щоб я хотіла вашу книгу.