Що буде зі світом, якщо США оголосять дефолт

58


Щохвилини державний борг США збільшується на один мільйон доларів. З недавніх пір зобов’язання Америки знову перевищили її річний ВВП, а в березні 2018 року і зовсім переступили позначку у 21 трильйон. І чим більша ця сума, тим тривожніше стає на планеті.
Ні дня без бою
У 1944 році завдяки угоді, укладеній на курорті Бреттон-Вудс (США, штат Нью-Гемпшир), на зміну фінансової системи, заснованої на «золотому стандарті», прийшла система, фактично зробила американський долар світовими грошима. США зобов’язалися конвертувати долари в золото за фіксованою ставкою 35 доларів за тройську унцію, а центральні банки всіх країн – підтримувати стабільний курс національної валюти по відношенню до американської. Так був введений доларовий стандарт, який став базуватися на пануванні валюти США.
Бреттон-Вудська система спочатку працювала справно. Більше половини світового запасу золота — 574 мільйона унцій – перебувало в розпорядженні Сполучених Штатів, так що здатність Вашингтона виконувати свої зобов’язання не піддавалася сумніву. А високий попит на американську продукцію після Другої світової війни приводив до високого попиту на долари.
Але вже до середини 60-х років на тлі відновлення країн Європи та Японії ситуація почала змінюватися. Економічне зростання в Сполучених Штатах сповільнилося, а інфляція, навпаки, прискорилася. Стало зростати незадоволення країн-членів Бреттон-Вудської угоди, оскільки через зростання цін в Америці вони були змушені збільшувати обсяг власної грошової маси. Це призвело до того, що країни почали конвертувати долари в золото.
Вашингтон, у свою чергу, вирішив відмовитися від зв’язку між головною резервною валютою та дорогоцінним металом. У 1971 році американський президент Річард Ніксон ввів тимчасову заборону на конвертацію долара в золото за офіційним курсом, що змусило країни погодитися на перегляд котирувань. Через два роки сторони встановили плаваючий курс своїх валют щодо долара і пізніше закріпили його Ямайським угодою 1976 року , яке ввело систему спеціальних прав запозичення. Так Америка забезпечила собі перехід до випуску фіатних (від лат.«fiat» — декрет, вказівка, «хай буде так»), тобто нічим не забезпечених грошей.
З 1960 року максимальна величина запозичень Сполучених Штатів, яка регулюється постановами американського конгресу, змінювалася майже 80 разів, але лише останнім часом підвищення ліміту держборгу перетворилося на предмет політичного торгу. З-за цього Вашингтон майже щорічно змушений стикатися з загрозою дефолту.
У 2011-му американський Мінфін готувався виживати на залишки готівки і щоденні надходження до бюджету, а США вперше позбулися найвищого кредитного рейтингу. У 2013 році уряд Сполучених Штатів було змушене на два тижні перервати роботу через відсутність затвердженого бюджету, що фактично означало технічний дефолт. А в січні поточного року Мінфіну США знову довелося просити конгрес негайно підвищити ліміт держборгу.
Кожна баталія між демократами і республіканцями в конгресі з приводу зобов’язань країни – непередбачувана. Тим сильніше до цього прикута увага всього світу.
Криза 2008 року показала, що проблеми найбільшої економіки автоматично призводять до появи проблем у країн всього світу. Багато переживають наслідки того занепаду досі. Разом з тим, впевнені аналітики S&P Global Ratings, «непідвищення ліміту держборгу, швидше за все, буде мати для економіки більш важкі наслідки, ніж крах банку Lehman Brothers у 2008 році».
Зашморг з держборгу
Державні облігації США до недавнього часу розглядалися як найменш ризикований фінансовий актив чи не у всій всесвіту. Статус долара як резервної світової валюти дозволяв і поки що дозволяє Вашингтону при необхідності збільшувати грошову масу заради виконання своїх зобов’язань, завдяки чому інші країни завжди можуть розраховувати на гарантований дохід. До того ж статус американської валюти, так і економіки в цілому, забезпечував ліквідність трежеріс (від англ. «treasury» — казна, казначейство) – цінних паперів казначейства.
У результаті держави охоче вкладали свої кошти в економіку США. За останніми даними, найбільше держоблігацій – на 1,18 трильйона доларів – належить Китаю. Пекін, по суті, є головним кредитором Сполучених Штатів. На другому місці – Японія (1,03 трлн). За нею, але далеко позаду – Бразилія (300 мільярдів), Ірландія (299 мільярдів) і Великобританія (274 мільярди).
Всього на частку іноземних кредитів припадає близько 30 відсотків американського боргу – 6,21 трильйона доларів. Настільки величезна сума робить країни-інвестори залежними від стану справ у США і особливо – від перспектив дефолту.
Капітуляція і втрата довіри
Втім, навіть розуміючи всю небезпеку банкрутства, експерти не в змозі з повною упевненістю відповісти на питання, що станеться, якщо США не зможуть платити за своїми зобов’язаннями. По-перше, тому що дефолт, найімовірніше, буде викликаний не об’єктивним станом американської економіки, а політичними суперечностями. А по-друге, тому що на кону стоїть як надійність долара, в якому зберігається понад 60 відсотків світових золото-валютних резервів, так і надійність найбільшої економіки у світі. Якщо раптом світова еліта поставить їх під сумнів, то виникла в результаті паніка за своїми масштабами може мати фатальні наслідки.
Разом з тим в загальних рисах наслідки дефолту можна окреслити вже зараз. Колишній міністр фінансів США Тімоті Гайтнер у своєму листі до конгресу ще в 2011 році згадав, що відмова від зобов’язань в першу чергу призведе до того, що американський уряд не зможе виплачувати зарплату і посібники федеральному або військового персоналу і пенсіонерам. Платежі по соціальному забезпеченню, Medicare і Medicaid припиняться так само, як і виплати за студентськими кредитами.
Зростуть процентні ставки, у тому числі за облігаціями державних і місцевих органів влади, іпотечних та споживчих кредитів. Відбудеться це з-за того, що трежеріс, які являють собою базову ставку запозичення, втратять довіру. Його втрату доведеться відновлювати шляхом підвищення прибутковості, підкреслив міністр.
Згоден з ним і оглядач CNBC Метью Іглесіас. Він зазначає, що в результаті дефолту раніше безризикові федеральні облігації виявляться ризикованими. «Процентна ставка державного і муніципального боргу, по корпоративним боргом і іпотечними кредитами буде збільшуватися. Економія буде випаровуватися, а ліквідність зникне, оскільки всі будуть намагатися триматися за свої гроші, поки не зможуть зрозуміти, що відбувається», — підкреслює експерт.
При цьому зміни процентних ставок торкнуться весь світ, додає бізнес-кореспондент Бі-бі-сі Кім Гиттлесон. «Якщо уряд США не зможе повернути гроші, які воно має власникам казначейських облігацій, вартість облігацій знизиться. В результаті виростуть суми, які уряд змушений буде платити інвесторам. Це викличе зростання процентних ставок по всьому світу, оскільки часто вони прив’язані до американським», — вважає аналітик.
Все це створить проблеми для бізнесу і, як наслідок, може змусити світову економіку в довгу депресію.
Долар капут
Разом з тим експерти сходяться в думці, що головним наслідком дефолту в США з точки зору решти світу буде сильне ослаблення долара. Воно буде викликане тим, що іноземні інвестори почнуть розпродавати держоблігації колись «безпечного притулку», а країни-кредитори стануть диверсифікувати свої валютні резерви, чим остаточно знецінять американську валюту. «Долар втратить статус світової валюти. Це буде мати самі згубні довгострокові наслідки», — констатував Гайтнер.
«Дефолт призведе до падіння вартості долара і іскровий інфляції у будь-якому випадку», — підтверджує Метью Іглесіас.
Далі, як по ланцюжку, негатив перейде на кредиторів США. Найгірше доведеться Китаю. Адже Пекін намагається тримати юань більш слабким, ніж долар – щоб отримати перевагу в міжнародній торгівлі. «Якщо ж долар США впаде, тоді юань різко впаде, щоб і далі залишатися на фіксованій ставці під час американської торгівлі, або китайці втратять життєво важливий попит на відкриття своїх виробничих центрів», — пише оглядач Toptenz Дастін Коски.
Крах відразу декількох валют майже напевно призведе до паніки на ринку, і ніхто не знає, куди вона заведе. Проте є у цієї медалі і світла сторона. Про необхідність дедоларизації представники багатьох країн говорили вже не раз. Правда, поки цей процес йде дуже повільними темпами. І, можливо, йому не вистачає саме поштовху у вигляді ослаблення американської валюти.
Іван Рощепий