А мене задовбав сучасний бізнес та бізнесмени. Якщо в радянський час бізнес будувався на виробництві товарів і наданні послуг, то більшість сучасного бізнесу — це те, за що в Союзі садили — спекуляції. Купи дешевше, продай дорожче. При цьому у бізнесменів присутня велика жадібність і спрага наживи, цей жахливий егоїзм. Та такий, що з ними неможливо працювати і купувати їх спекулятивний товар теж.
А ще вони в більшості своїй плакси. Ну от панове бізнесмени просять не кошмарити бізнес. Держава, втомившись від їх ниття, йде їм назустріч, забороняє їх перевіряти. В результаті чергове Кемерово? Тут простежується чітко: «Не заважайте нам порушувати закон, не заважайте нам плювати на права працівників, не заважайте нам розвивати корупцію і не заважайте нам збагачуватися».
І найжахливіше те, що їх жадібність не знає меж. Вони вважають нормальним самим жити в котеджі, їздити на мерседесі з особистим водієм, а своєму працівникові, який живиться раз через раз, зменшувати премію, постійно говорити про те, що він мало працює і вичавлювати з нього всі соки.
Раніше директора, яких можна було назвати «підприємцями», самі проектували свою продукцію, ухвалювали важливі рішення, думали над ними. А зараз що? Перше питання, яке директор ставить на нараді: «Як там наша прибуток?» Тобто вони зовсім не думають, що буде задовольняти їх товар клієнта, буде сформовано у клієнта позитивне враження. Їм головне — прибуток, щоб купити собі десятий мерседес і п’ятий котедж в Європі. Про інших вони не думають абсолютно.
Є нормальні підприємці, які дотримуються права і Трудовий Кодекс, але це, на жаль, дуже велика рідкість. Але їм честь і хвала від усіх.
А решта задовбали.
