Жив-був хлопчик Міша. Вів він себе, як і всі хлопчаки, не завжди ідеально, і бувало, батьки його карали.
Мама вважала тілесні покарання непедагогічними. Її методом були крики і обзивання. Вона ніколи не пояснювала синові, за що кричить і обзивається, а якщо був привід похвалити, забувала це робити.
Тато часто пускав у хід ремінь, але ніколи не кричав і не обзивав Мішу. Караючи його, він завжди спокійним голосом пояснював, за що, а якщо був привід для похвали — хвалив.
Міші більше немає. Замість нього по планеті ходить солідний Михайло Батькович. Звичайно, він відвідує батьків. З матір’ю він при цьому спілкується на рівні «привіт — до побачення», а з батьком подовгу розмовляє на різноманітні теми.
Як думаєте, чому?
