Клієнт приїжджає на склад за товаром. У рахунку чітко прописано: «Товар видається за дорученням від організації».
— Я за товаром.
— Давайте довіреність.
— Я гендиректор.
— Добре, тоді документи від організації, що підтверджують це.
— По мені не видно, чи що?
Є клієнти, які приїжджають на склад без попередження, довго чекають і матюкаються.
— Ось я думав, що звертаюся в солідну компанію, а у вас шарашкіна контора. Де мій товар?
— А де ваші гроші?
— Сьогодні вранці повинні були відправити.
— Надішліть, будь ласка, банківську виписку.
— Ну ви придумаєте теж! Де ж у мене в машині факс? Отгружайте.
Добре, якщо їх бухгалтерія виконала свою обіцянку і перевела гроші на наш рахунок. Добре, якщо у банку не сталося збою в мережі, і платіж був реально проведений.
— Ну що ви копаетесь? Швидше працювати не можна?! Мені ще стільки місць треба об’їхати… Де мої документи? Скільки їх можна робити! Я більше ніколи не звернуся до таких некомпетентним фахівцям!
А подзвонити заздалегідь і попередити, що ви сьогодні заберете товар, не можна? Хвилинна справа, а економить годинник робочого часу. Може, вони думають, що офісна техніка працює зі швидкістю думки (прийшов, подумав, отримав), а секретар тільки й чекає, щоб поставити печатку, і не випускає начальників з кабінету:
— Ізольда Оскаровна, не ходіть пити чай і нікуди не їдьте! До нас можуть приїхати «***».
