Нарешті додивився останню серію останнього сезону трагікомічного серіалу «Тереза Мей і дари Brexit».
Я дуже задоволений фіналом, хоча і дещо по-іншому його собі уявляв. Я думав, все буде більш динамічно, криваво, і з фаталистской ноткою атмосфери загального краху.
Автори, мабуть, вирішили пом’якшити кінцівку, і зробили її більш «відкритою» і менш похмурою. Ех, Тіма Бертона не вистачає вам, довелося задовольнятися Дональдом Туском.
Хоча, пізніше, я зрозумів, навіщо все це зробили. Серіал продовжили ще на один сезон, до жовтня 2019 року. Але давайте по порядку.
Коротко переповім суть останньої серії.
Тиждень до офіційної дати Brexit.
Прем’єр-міністр Тереза Мей зазнала цілу низку поразок у парламенті. Її проект угоди з ЄС про умови виходу з Союзу мертвий.
Найближче оточення прем’єра відвернулося від неї. Консервативна партія розкололася на 7-8 різних «Brexit-племен», які претендують на такий собі «залізний трон».
У Вестмінстері зріє змова міністрів. Вони незадоволені своїм лідером, і, немов стерв’ятники, чекають найменшого приводу, щоб взяти все в свої руки.
Лейбористська партія втратила ініціативу. Їх лідер Джеремі Корбін ослаб і втратив хватку, поставивши під сумнів своє право бути керівником, давши дорогу багатьом авантюристам, які висунули претензії на головну партійну посаду.
Обурення і невдоволення в суспільстві зростає. Британці все менше розуміють, що відбувається, і все більше замикаються в собі, молячись про швидкі дострокові вибори.
Оточена ворогами, бездушними політичними торгашами і інтриганами, прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей зробила несподіваний маневр, звернувшись за допомогою до свого старого ворога — Джеремі Корбину, того, якого вона всього кілька сезонів тому називала «комуністом» і «сталіністом».
Немов старіючий і поранений Акелла, який промахнувся, Мей сподівалася, що ситуативний альянс з її ворогом дозволить їй придушити бунт внутрішньопартійних «баронів» і виграти трохи часу.
Однак, обмежений збільшеною силою його власних колег, Корбін не зумів нічого пообіцяти Мей, і був змушений висунути нереальні для неї умови: збереження членства Британії в єдиному ринку ЄС і митному союзі після Brexit.
Розвал переговорів відновив стару ворожнечу з новою силою. З обох сторін лідерів партій звинувачували у «зраді» інтересів електорату. Міністри запідозрили Мей в ненадійності і спробі скасувати Brexit. А Корбина — в намір погодитися на Brexit на умовах консерваторів.
На тлі загального хаосу та політичної анархії, безпорадності парламенту і почала особистої війни зі спікером Джоном Беркоу, Тереза Мей в останній відчайдушній спробі звернулася за допомогою до «континентальним королівств».
Цілих 8 годин тривали переговори Терези Мей і лідерів європейських країн, досить скептично налаштованих по відношенню до прем’єра та її здатності вирулити з ситуації.
Тим не менш, титанічні зусилля Мей, її шалено-фанатична віра у власну місію і неймовірна впертість дали свої плоди.
Всього за 2 дні до офіційного Brexit, вона отримала нову і останню відстрочку на півроку, до жовтня 2019 року.
Втім, ціна за неї виявилася досить високою. Британія втрачає право вето щодо будь-яких питань політики ЄС, робить внески до бюджету ЄС після виборів в Європарламент, і більше ні про який відстрочення не просить.
Президент Франції Еммануель Макрон був особливо жорстокий, і чітко продемонстрував своє невдоволення відстрочкою, яку зрежисирував Дональд Туск, що не бажає Brexitа без договору прямо напередодні виборів до ЄП.
Повернувшись в Лондон, Тереза Мей видихнула з полегшенням. Brexit відкладено, а в Британії вирує повномасштабний партійно-інституційна криза.
Рейтинги Консервативної партії падають, депутати бунтують, лейбористи посилюються, Британія вимушено готується до виборів до ЄП, на носі ще й місцеві вибори, які обернуться катастрофою для прем’єра.
Сидячи перед вікном, за яким палахкотить ситуація в Лондоні, Мей приготувалася до ще одного, можливо, свого останнього бою, з усією країною.
І тут, раптово, на тлі хаосу і плутанини, в Стіни, захищає Британію і «континентальні королівства», сталася тріщина, з якої на світ з’явилися ті, кого ніхто не очікував, і хто може зіграти вирішальну роль у майбутній битві: запустилася «Brexit Партія» Найджел Фарадж, і орди євроскептиків хлинули з півночі…
Але це вже в наступному сезоні, про який я скоро напишу.
Ілля Куса, korrespondent
