Олександр Росляков. Розгул російського законотворчості – чим він поганий для законослухняних мас?

189


В останні роки нашим можновладцям фатально не щастить в частині так званих «реальних справ». Травневі укази Путіна не виконуються, рівень життя населення (за винятком чиновників і депутатів) не зростає, як і тривалість життя… І це визнають навіть члени кабміну і провідні кремлівські політологи зразок Олексія Чадаєва.
Що робити? А робити щось треба – інакше влада вкрай може втратити обличчя в очах народу. Спробували замінити главу Росстату більш просунутим і винахідливим у відображенні наших успіхів спецом – але домоглися цим тільки масового сміху над ним в соцмережах…
Порятунок особи прийшло з тією єдиною, можливо, сфери, яка в ці останні роки працює у нас без пробуксовки – законотворчої. І от пішло-поїхало: чим гірше справи в економіці, в реальному житті – тим краще приймаються все нові й нові федеральні закони про все на світі.
Правда, якість їх – саме паскудне. Але – не до жиру. Якщо на пожежу не може приїхати пожежна команда з її брандспойтами, нехай приїде хоча б пожежна сирена з її завиванням – всі народу якось легше буде. Та й начальству: мовляв робимо що можемо!
Очманілі закони цих останніх років часом вганяють в острах. Недавній закон про «фейках і образу величі» вже осміяний не гірше, ніж спроба витягнути з ями нашу економіку шляхом алхімічного чаклунства над статзвітністю. А тут – спроба в примусовому порядку змінити відоме російське відречення на протилежне: «Насильно мил будеш!»
Ось ще така алхімія: на початку квітня цього Мінфін видав законопроект про переведення шести платежів з розряду зборів в розряд податків. Це екологічний, утилізаційний і курортний збори, плата за шкоду довкіллю, за проїзд вантажівок важче 12 тонн по федеральних трасах і відрахування мобільних операторів.
Навіщо потрібно це перейменування, яке потягне за собою тонни паперової напасті по всій країні, не змінюючи в суті нічого? Щоб відзначитися зайвий раз в дусі іншого російського вислову «Не ніс, а перенісся; не жук, а жучиха»?
Причому державі в даному випадку було б легше залишити все як є – щоб вводити в будь-який момент нові збори, що формально не є податками, які Медведєв обіцяв не міняти в найближчі 6 років.
Але, як говориться, полювання пущі неволі. Охотний ряд увійшов у смак – і вже не може відмовитися від штампування цих дурних законів, імітуючи бурхливу діяльність, що насправді лише вішає нові вериги на наш і без того всіляко обвішаний і обвішана народ.
Це законотворчість все більше нагадує якийсь державний тероризм з метою залякування ще законослухняних громадян – і переведення їх в розряд незаконослухняних. Так званим самозайнятою – гаражним майстрам, приватним вчителям, масажистам і т. п., выплюнутым державою на вулицю – легше буде повіситися, ніж жити за новим законом, прийнятим проти них.
І не дарма все частіше згадуються сьогодні ті лихі 90-ті, коли в загальному свідомості то він поставив царем жахливий принцип «нового російського капіталізму»: «Хочеш жити – умій потоптати всі божеські і людські закони».
І ось після недовгого періоду гуманізації, зобов’язаного лише чарівного зростання нафтового цінника, все повертається на круги своя – того капіталізму, що наступив на нас в ті 90-е. «Хочеш жити – умій закони порушувати!» – до цього хилять нас законодавці шляхом множення числа законів, часто свідомо нездійсненних і службовців лише показуху в дусі ще однієї російської ідіоми: «І ми орали!»
Але вони так орють і трамбують, що в результаті сходять одні бур’яни – а добрі злаки ще пущі стогнуть і загинаються…